Життєві історії

– Яка різниця на кому записана квартира? Ви в ній живете, отже ви і хазяйнуйте, – каже моя мама. – Та ні, Віро Павлівно, квартира ваша, тому ми

Я завжди не любила Італію, бо вважала, що вона забрала в мене маму. Я була підлітком, мені була потрібна мама, а вона за прикладом інших жінок з нашого

Олександр вважав, що йому дуже пощастило, коли на весілля тесть вручив йому ключі від новенького Жигуля. Та він про таке навіть мріяти не смів, пощастило так пощастило. До

– Ти впевнена, що хочеш жити із свекрухою? Я ж твоя мама, я сподівалася на тебе, – мама не стримувала емоцій, бо не могла зрозуміти, чому рідна донька

– Я дітям квартиру придбала, – сваха за столом знову почала незручну для всіх розмову. – Тому, з вас – машина, – каже. Ми з чоловіком лише переглянулися,

Будинок Стефанії стояв на краю села, і давно вже перестав бути тим домом, де чути сміх і радість. Він став порожнім і самотнім, мовчазним свідком часу, що минув.

– Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу

Людмила завжди любила спостерігати за тим, як за вікном пролітають сніжинки. Вона сиділа на кухні, дивилася, як ці маленькі пухнасті красуні граційно спускаються з небес на землю, і

– Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти

– І чому б тобі, мамо, в Італію до тітки не поїхати? – ще з весни стала готувати мене моя донька до того, що вона хоче відправити мене