– Я дітям квартиру придбала, – сваха за столом знову почала незручну для всіх розмову. – Тому, з вас – машина, – каже.
Ми з чоловіком лише переглянулися, потім глянули на сина, Сергій аж почервонів, встав з-за столу і вийшов з кімнати. Невістка сидить, посміхається.
Я собі ще вдома, перед тим як йти до них в гості, дала слово, що не буду піднімати цю тему, і не звертатиму увагу на відверті провокації свахи.
Квартиру вона подарувала лише на словах. Наші діти одружилися всього кілька місяців тому. Все відбулося якось занадто швидко. Ми з чоловіком навіть не знали, що наш син з кимось зустрічається.
Сергію 29 років, ми хотіли, щоб він вже нарешті обзавівся родиною, але син жив по принципу: дім-робота, ми вже аж хвилюватися почали.
Але на початку цієї весни син з друзями поїхав в гори на відпочинок, очевидно, що саме там він і познайомився з Мариною, своєю майбутньою дружиною, але нам він про це нічого не сказав.
А влітку прийшов і каже, що буде одружуватися. Ми зраділи дуже, захотіли, щоб він нас познайомив з майбутньою невісткою.
Сергій привів Марину додому, дівчина наче непогана, але сиділа вона у нас дуже зажурена, я відчула, що їй не сподобалося те, як ми живемо, напевно, вона чекала більшого.
Потім ми познайомилися із майбутньою свахою, мамою Марини, бо батька у дівчини немає. Сваху звати Леся, відразу видно, що вона не з простих людей.
При нашій зустрічі діти нас попередили, що не хочуть весілля, а просто розпишуться. Тут ми з ними погодилися, що так буде краще.
“Я куплю дітям квартиру. Це буде їм мій весільний подарунок” – заявила сваха. Сказала вона це сама, ми навіть ще не починали розмову про те, де молодятам нашим жити.
Звичайно, що всі зраділи. Хоче сваха, має таку можливість – нехай купує квартиру, адже донька у неї одна.
Леся дотримала свого слова, і купила шикарну двокімнатну квартиру в новобудові, уже з ремонтом і меблями. Ми з чоловіком були просто в захваті, коли все побачили на власні очі.
Молодята розписалися і стали там жити. Та згодом виявилося, що ніякий це не подарунок, бо квартира за документами належить свасі.
“Дочка у мене одна, ця квартира і так з часом їй перейде. І моя квартира теж” – каже сваха. Переписувати житло на свою дочку зараз вона не має наміру.
Виходить, що син з невісткою житимуть у чужій кватирі, як на оренді. Якщо що, сваха спокійно може вказати їм на двері.
Але ми б і з цим змирилися, якби сваха не завела пісню, що ми маємо молодятам купити машину, мовляв, з неї квартира, а з нас машина.
Та проблема в тому, що ні у нас, ні в сина зараз немає грошей на покупку автівки, це ж треба не менше 8 тисяч євро на щось пристойне, що не відразу зламається.
У нас з чоловіком ніколи не було своєї машини. Син завжди хотів, гроші складає, але він хоче нову, з салону, а тут треба мінімум 30 тисяч євро. Звідки зараз взяти такі гроші? Я впевнена, що син заробить і з часом купить собі таку машину, але сваха напогаляє на тому, що це треба зробити тепер.
– Лесю, розумієте, ми не такі багаті як ви, у нас немає грошей на покупку машини, – чесно зізналася я.
– Але у вас є дача. Продайте її і купіть авто. Все має бути чесно, з мене квартира, з вас – машина, – наполягає сваха на своєму.
Що робити, я не знаю. Дачу продавати я не хочу, ми з чоловіком там все літо проводимо, і продукти вирощуємо. Нам ця дача потрібна, інша справа якби вона просто так стояла.
Але і не хочеться виглядати гіршими в очах новоспечених родичів. Невістка, до речі, підтримує свою маму, вона теж вважає, що ми повинні їм купити машину.
Син нас заспокоює, каже, що ми нічого не повинні. До того ж, квартиру сваха їм так і не подарувала, а те, що впустила пожити, це може бути тимчасовим явищем.
Не хочу, щоб у сина псувалися стосунки з дружиною, але і йти на поводу бажань свахи я не маю наміру. А як спокійно вирішити цю проблему, я уявлення не маю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
