– Ти впевнена, що хочеш жити із свекрухою? Я ж твоя мама, я сподівалася на тебе, – мама не стримувала емоцій, бо не могла зрозуміти, чому рідна донька зробила такий дивний вибір.
Вікторія була єдиною донькою у своїх батьків, і мама з самого дитинства мріяла про те, щоб після її одруження вона залишилася з нею, живучи під одним дахом.
Все життя мама присвятила доньці, намагаючись дати їй усе, що могла. Однак після того, як Вікторія вийшла заміж, все змінилося.
Коли вони з Іваном, чоловіком, вирішили почати нове життя разом, перше питання, яке постало, – де їм жити. Іван і Вікторія не мали власного житла, тому обидві мами запропонували їм поселитися у себе.
Вікторія, вже доросла і зріла жінка, розуміла, що рішення це не буде легким, але, врешті-решт, після довгих роздумів вони вирішили переїхати до матері чоловіка. Мама Вікторії, дізнавшись про це, була дуже засмучена і навіть ображена.
– Як ти могла?! – вигукнула вона, коли Вікторія приїхала, щоб забрати свої речі. – Ти, здається, забула все, що я для тебе зробила. Тепер, коли у тебе є власна сім’я, ти ось так просто мене кидаєш?
Вікторія вирішила, що якщо тепер вона заміжня жінка, то має йти за своїм чоловіком, а не лишатися біля маминої спідниці.
Мама Вікторії була жінкою суворою і мало емоційною. Вона завжди вважала, що любов треба заслужити. Вікторія росла з відчуттям, що її постійно потрібно було чимось доводити свою гідність, щоб отримати любов та увагу. Тому в її серці з дитячих спогадів залишалося більше розчарування, ніж тепла.
Вони з Іваном переїхали до його матері, і Вікторія була вражена тим, наскільки інша атмосфера панувала в домі свекрухи. У їхньому будинку було затишно і по-домашньому тепло. Свекруха, Ольга Михайлівна, була жінкою абсолютно іншого характеру: ніжна, лагідна, завжди з посмішкою.
Вона відразу прийняла Вікторію, як рідну дочку, і з першого дня почала дбати про неї, пропонуючи допомогу і турботу. Вікторія відчула, що її люблять просто так, без умов і без вимог.
Ольга Михайлівна навіть не намагалася змінювати щось у Вікторії. Вона ставилася до неї, як до дорослої жінки, і це було для Вікторії великим відкриттям. Тут не було постійних настанов, не було необхідності щось доводити. Ольга Михайлівна просто приймала її такою, яка вона є.
Спочатку Вікторія намагалася показати свою вдячність і відплатити свекрусі за таке ставлення. Після роботи вона старанно прибирала, готувала, намагалася завжди бути корисною. Вона думала, що тільки таким чином можна заслужити любов та повагу.
Одного вечора після роботи, коли Вікторія як завжди приготувала вечерю та прибрала в хаті, Ольга Михайлівна попросила з нею поговорити.
– Віко, – почала вона м’яким тоном, – ти якось некомфортно себе почуваєш у нашому домі? Все ще бігаєш, як заведена. Вже ж пройшло чимало часу, а ти все намагаєшся щось довести. Скажи мені, якщо є якісь проблеми.
Вікторія трохи здивувалася. Вона намагалася пояснити, що просто хоче показати свою вдячність і заслужити добре ставлення.
– Донечко, – відповіла Ольга Михайлівна, – не треба нічого доводити. Я тебе люблю за те, хто ти є, а не за те, що ти робиш чи як працюєш. Це твоє життя, твоя родина, і ти вже давно прийнята тут. Не треба щоразу мити підлогу або готувати спеціально для мене. Я тебе люблю просто так, без будь-яких умов. І твоя праця тут не обов’язкова, бо ти і так вже цінна для нас.
Після цієї розмови Вікторія відчула величезне полегшення. Вона більше не повинна була щось доводити. Її ставлення до свекрухи змінилося: вона почала бачити її не просто як людину, яка займається домашніми справами, але як справжнього друга і наставника. У домі свекрухи вона почала відчувати спокій і затишок, яких так бракувало вдома.
Проте її стосунки з власною мамою залишалися непростими. Мама ображалася на доньку за те, що та вирішила жити з свекрухою, вважаючи, що таким чином Вікторія показує, що її власна матір – погана.
Вікторія намагалася пояснити, що це не так, але її слова не знаходили розуміння. Її мама досі не могла прийняти те, що її дочка обрала інший шлях.
І хоча Вікторія розуміла, що її стосунки з мамою не будуть такими, як вона їх колись уявляла, вона нарешті почувалася спокійно, і була щасливою. Виявляється, просто бути, і бути прийнятим, – це найголовніше в житті.
Через те, що дочка вибрала свекруху, мама образилася і перестала з нею спілкуватися, бо вважає, що Вікторія вчинила несправедливо. А яка ваша думка, дочка правильно поступила чи ні?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
