op

– Не зрозуміла, ви хто? – питаю я жіночий голос, піднявши слухавку телефона мого чоловіка. – А нехай сам він вам все і розкаже. Давно пора, – сказала

Той день для Сергія виявився не простим, чоловік не міг повірити своїм вухам. Дві новини, кожна з яких перевернула його життя. Перша – від Лариси, яка подзвонила і

“Не розумію, навіщо вся ця суєта? Для чого щороку прикрашати ялинку?” – так завжди говорив чоловік Наталі, який перед новорічними святами завжди псував їй настрій тим, що не

– А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я

– Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без

– Яка різниця на кому записана квартира? Ви в ній живете, отже ви і хазяйнуйте, – каже моя мама. – Та ні, Віро Павлівно, квартира ваша, тому ми

Я завжди не любила Італію, бо вважала, що вона забрала в мене маму. Я була підлітком, мені була потрібна мама, а вона за прикладом інших жінок з нашого

Олександр вважав, що йому дуже пощастило, коли на весілля тесть вручив йому ключі від новенького Жигуля. Та він про таке навіть мріяти не смів, пощастило так пощастило. До

– Ти впевнена, що хочеш жити із свекрухою? Я ж твоя мама, я сподівалася на тебе, – мама не стримувала емоцій, бо не могла зрозуміти, чому рідна донька

– Я дітям квартиру придбала, – сваха за столом знову почала незручну для всіх розмову. – Тому, з вас – машина, – каже. Ми з чоловіком лише переглянулися,