“Не розумію, навіщо вся ця суєта? Для чого щороку прикрашати ялинку?” – так завжди говорив чоловік Наталі, який перед новорічними святами завжди псував їй настрій тим, що не хотів вдома ніяких прикрас. А вона, навпаки, дуже любила всю цю новорічну атмосферу.
Та зараз усе інакше. Наталя вже пів години стояла біля вікна, вдивляючись у засніжене подвір’я. Новорічна ніч була на підході, а вона стояла у своїй маленькій квартирі і сумно думала про все, що сталося за останні роки.
За вікном мирно падали сніжинки, і здавалося, що ніч принесла з собою не тільки холод, але й порожнечу. Привітна ялинка, яку вона прикрасила ще вдень, стояла у кутку, але навіть вона не могла покращити настрій господині.
Вона завжди любила Новий рік. Для неї це було особливе свято, яке приносило надію, радість і відчуття казки. Але з кожним роком Новий рік став усе менш святковим. Особливо після того, як її син Віталій поїхав вчитися в столицю. З того часу вони майже не бачилися, і навіть телефонні розмови стали все рідшими.
Цього року Наталя святкувала свій 50-річний ювілей. Їй було важко усвідомити, як швидко пройшли роки. Вона так і не змогла побудувати те сімейне щастя, яке колись уявляла.
Її чоловік, Олексій, більше не виявляв інтересу до свят і не розумів, чому Наталя так любить це свято. Як і в попередні роки, він сказав, що йому нічого святкувати, і ввечері просто сів за телевізор, а вона залишилася наодинці зі своїми думками.
Наталя пам’ятала часи, коли їхній дім був сповнений веселощів і сміху, коли вони з сином прикрашали ялинку, а на столі стояли страви, що готувалися з любов’ю і турботою. Віталій був маленьким, і для нього це було справжнім святом. Вони разом ліпили сніговиків, каталися на санках, а ввечері сиділи біля ялинки, в очікуванні Діда Мороза. Але з роками все змінилося, син виріс, дім опустів.
Олексій, на жаль, так і не став більше захоплюватися святами. В нього були свої проблеми – робота, дрібні турботи, йому було важко зосередитися на чомусь, окрім звичних обов’язків. І він не розумів Наталю, яка так чекає цих моментів. Вона кожного року намагалася прикрасити свято, хоча й розуміла, що для Олексія це просто ще один день. Він не бажав змінювати ситуацію.
Цього року Наталя вирішила, що не витрачатиме багато сил на святкові приготування. Вона прикрасила ялинку старими прикрасами, які пережили кілька десятків років. Нічого нового, жодної нової іграшки, лише спогади про старі святкові вечори. Вона вже давно не чекала, що щось зміниться. Олексій, як завжди, сказав, що не хоче святкувати, і поїхав до своїх батьків.
Наталя залишилася сама. Але її сумні думки були перервані дзвінком на мобільний. Це була Оля, подруга, з якою вони разом працювали ще в університеті.
Оля завжди була оптимісткою, у неї було багато друзів, і її життя виглядало яскраво та цікаво. Оля часто їздила в різні країни, відвідувала концерти, брала участь у різних заходах. Вона завжди нагадувала Наталі, що життя – це не лише будні і рутина.
“Привіт, Наталю! Як ти?” – зазвучав голос Олі з телефону. — “Я в місті! Хочу приїхати до тебе, обов’язково приїду, давай побачимося!”
Наталя розгублено подивилася на годинник. Вже майже 10 вечора, а вона знову залишилася сама. Оля і справді була найкращою подругою. Вони багато разів допомагали одна одній, підтримували в складні часи.
“Давай, чекаю!” – сказала вона на іншому кінці зв’язку.
Через годину Оля прийшла до Наталі. Вона принесла з собою подарунки, смачні закордонні смаколики і навіть пляшку ігристого.
Вони сіли на кухні, налили собі по келиху і почали згадувати старі добрі часи, коли вони разом ходили на вечірки, святкували свята і планували своє майбутнє.
Оля розповіла, що зовсім недавно повернулася з Іспанії, де працювала кілька років. Тепер вона планує придбати квартиру в центрі міста.
Наталя була рада за подругу, але впіймала себе на думці, що вона відчувала заздрість. Вона дивилася на свою подругу, в якій так і вирувало життя, і раптом їй теж захотілося бути схожою на неї.
– Наталю, а ти б не хотіла зі мною в Іспанію поїхати? Сама подумай, що тебе тут тримає? Чоловік, який навіть не вважав за потрібне провести з тобою Новий рік? Чи робота, на якій ти навіть 300 євро не отримуєш? Та справа навіть не в цьому, погасли вогники у тебе в очах, треба тебе якось оживити, чи що, – раптом запропонувала подруга.
Після певних роздумів, Наталя таки погодилася, а Ольга пообіцяла, що допоможе їй з роботою та житлом.
І ось, через кілька днів, Наталя вже зібрала свої речі і вирушила разом з Олею на нову пригоду. Вона не могла навіть уявити, що для неї цей рік стане роком великих змін. Вона не тільки грошей трохи заробила, вона ще й змінилася дуже.
– Не розумію, чому ти не можеш приїхати на зимові свята додому? – здивовано запитав Олексій по телефону, коли Наталя йому сказала, що цей Новий рік проведе в Іспанії разом з Ольгою, вони домовилися поїхати в Мадрид разом.
Та чоловік не зрозумів цього вчинку Наталі, він навіть образився, що в таке свято дружини не буде поряд.
Ту новорічну ніч Наталя зустрічала свято в іншій країні, вперше без чоловіка і сина, але з відчуттям свободи, нових можливостей і надії на краще майбутнє.
Наталя вперше за довгий час почувалася щасливою. Вона отримала привітання від Олексія, він подзвонив, сказав, що дуже скучив.
“Вибач, що я тобі це кажу, але твій чоловік не за тобою, а за твоїми борщами по буднях і Олів’є по святах він скучив. Якби він навчився вчасно це цінувати, то не отримав би того, що зараз має” – сказала Оля.
Наталя не мала їй що відповісти, бо розуміла, що подруга права. Чоловік ніколи не підтримував її навіть у найменшому, коли вона так того потребувала, а тепер їй цього вже не треба.
Цей рік, проведений за кордоном, дав їй усвідомлення того, що життя може бути коротким, і що важливо іноді вчасно щось змінити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.