Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не буває, Світлано, і я тобі про це вже не один раз говорила, – кажу. – А Сергійко нам як рідний, він Миколу нашого татом називає, той його сином, а отже, я – бабуся, а ти – тітка. Та моя дочка не слухає мене, вона вважає, що я маю про рідних онуків дбати, тобто про її дітей
– Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих
Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки
– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, –
Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло
– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, –
В Італію Ірина повернулася дуже засмученою. Отримала чергову зарплату, як завжди, 50 євро відклала для себе, а решту мала передати через водія буса синам. Але ще пішла в магазин, щоб купити продуктів. Вона завжди купувала так, щоб було однаково у двох сумках. Але в останню мить вона передумала. “Не буду я нічого їм купувати і передавати. Нехай живуть як знають, дорослі уже” – подумала жінка і вийшла з магазину. “У тебе щось трапилося, мамо? Чому ти не передала в цьому місяці гроші?” – не забарився з дзвінком старший син. “Мамо, де гроші? У тебе все добре?” – наступним був дзвінок і від молодшого сина
Двох своїх синів Ірина любила однаково, і завжди вважала, що дітям треба давати все порівну, та намагалася дотримуватися цього принципу. В дитинстві, коли сини росли, у них завжди
Коли я їхала в Італію, то мала багато мрій, думала, що грошей зароблю, приїду і буду життям насолоджуватися, а то виявилося, що воно все якось не так. Та ми колись на свята сходилися родинами, колядували так, що все село чуло, а зараз всі зачиняються в своїх величезних будинках і навіть дітей-колядників не всі до себе пускають. Що з людьми відбувається? Колись ми мали набагато менше, але почувалися значно щасливішими. Одним словом, я захотіла назад в Італію. Там я працюю, рухаюся, чекаю на неділю, щоб з дівчатами в парку зустрітися, на море ми часто влітку їздимо в неділю у свій вихідний
Одному Богу відомо, як я вже хотіла додому, адже останніх три роки я не приїжджала навіть на свята. Тому цього року я вирішила, що приїду на кілька місяців.
Коли будинок вже був готовий, мій син сповістив ще одну радісну новину – він одружується. Я, звичайно, додому відразу поїхала, бо хотіла на майбутню невістку подивитися. І тут мене чекав неприємний сюрприз, я би навіть сказала, дуже неприємний сюрприз. Мій син вирішив одружитися мало того, що з найбіднішою дівчиною з нашого села, та ще й мій колишній чоловік живе зараз з її мамою. Уявляєте мій розпач. Син пояснив, що коли він до батька в гості приходив, то там і зустрів свою Оксанку, і відразу мене запевнив, що вона дуже хороша
– І для кого ти, Данусю, усе це накупила? Сукні, кофточки, взуття, косметика? У тебе ж дочки немає, – каже мені моя подруга Світлана, така ж заробітчанка як
А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? – питаю я свого чоловіка. – Іринко, зрозумій, мама планувала нам допомогти, і зробила б це, якби не обставини, – виправдовує мій чоловік маму, що мене, в принципі, не дивує. Але і мовчати я не хочу, бо так виходить, що в цій ситуації я програла. Тепер розумію, що варто мені було послухати свою маму, а не чоловіка і свекруху, але вже пізно
– А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? – питаю я свого чоловіка. – Іринко, зрозумій, мама планувала нам допомогти, і зробила б
Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка, яку просила дивитися за моїм котом, поки я гостюватиму у сина. – Так, Ганнусю, швидше приїхала, бо син з невісткою на відпочинок зібралися, готель вже забронювали, а що я сама в квартирі їхній робитиму? – кажу, і тишком витираю сльози, щоб сусідка не побачила, а то по селу рознесе. Насправді, я так з’їздила до сина, що нікому не побажаєш. З’ясувалося, що син мене соромиться
– Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка, яку просила дивитися за моїм котом, поки я гостюватиму у сина. – Так, Ганнусю,
Не зрозуміла, ви хто? – питаю я жіночий голос, піднявши слухавку телефона. – А нехай сам він вам все і розкаже. Давно пора, – сказала незнайомка і скинула дзвінок. Дізнатися в 59 років, що твій чоловік мінімум 15 років живе на дві родини, скажу вам відверто, не просто. Я ж жила собі спокійно, і нічого не підозрювала. Ми готувалися до 60-річчя мого чоловіка, і тут я дізнаюся гірку правду
– Не зрозуміла, ви хто? – питаю я жіночий голос, піднявши слухавку телефона мого чоловіка. – А нехай сам він вам все і розкаже. Давно пора, – сказала
Сергій чекав на повернення дружини довгих 15 років, але коли вона прийняла рішення повертатися, він не зрадів, бо мав розповісти їй непросту правду про те, як він тут жив, поки її не було. Дружину він не хотів втрачати, але і правду казати – теж не легко. Та найважче в цій ситуації – зробити вибір
Той день для Сергія виявився не простим, чоловік не міг повірити своїм вухам. Дві новини, кожна з яких перевернула його життя. Перша – від Лариси, яка подзвонила і

You cannot copy content of this page