Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки

– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно.

– Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина.

– Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки.

Але Катерина слухати сусідку не стала, вона була з тих жінок, що краще знають як воно має бути, і на все мають свою думку. З гордо піднятою головою, впевнена в своїй правоті, вона повернулася до справ, яких перед весіллям було більше, ніж треба.

А вночі їй снився дивний сон – наснилося їхнє х Мирославом весілля… Якою ж вона тоді була щасливою. Любила його до нестями, а він її, обіцяв, що завжди любитиме і ніколи не кине.

Але кинув. Дочці мало виповнитися 10 років, як він пішов з сім’ї. Довго вагався, заради дитини навіть хотів залишитися, але потім таки зрозумів, що розлюбив Катерину і не хоче більше жити з нею.

Спочатку у них все було добре, Мирослав був хорошим чоловіком, працював багато, для сім’ї старався, Катерині навіть не довелося після декрету на роботу виходити, бо чоловік дуже добре їх забезпечував.

Тільки от за свої старання Мирослав хотів хоч інколи добре слово від дружини почути, вареничків в неділю домашніх поїсти, але дружина була скупа на добрі і ласкаві слова для чоловіка, а для готування вареників і борщів вона не знаходила часу.

День за днем прірва між ними зростала, в сімейному житті виявилося, що це занадто різні люди, щоб жити під одним дахом.

Може б Мирослав і далі терпів, але на роботі зустрів жінку, яка захопила його не лише своєю вродою і розумом, але і душею. Закохався Мирослав і вирішив таки йти з сім’ї.

Дружині і дочці він залишив дім, а собі взяв лише машину. Аліменти платив справно, від дитини не відмовлявся, але ображена Катерина вирішила, що він поганий батько, і не треба йому з дочкою зустрічатися.

Стала вона дочку проти тата налаштовувати і досягла бажаного результату, в підсумку, Христинка теж не хотіла бачитися з батьком, який їх кинув заради іншої жінки.

Мирослав втомився шукати зустрічей з дочкою, і через якийсь час з своєю дружиною вони переїхали в інше місто. Хто йому сказав про весілля доньки – не відомо, але дізнавшись про це, він зателефонував Катерині і сказав, що хоче приїхати на весілля.

Вперта і горда Катерина йому заявила, що вона не буде рада його присутності, в принципі, як і їхня дочка.

– Катерино, зроби по-людськи, нехай у Христини на весіллі буде мама і тато, він же сам захотів. І наскільки мені відомо, Христина у нього єдина дитина, нічого поганого в тому немає, що батько прийде і привітає її, – дала мудру пораду сусідка, коли про це почула, та Катерина не слухала чужих порад.

В день весілля до воріт Катерини під’їхала автівка, з якої вийшов Мирослав із своєю дружиною.

– Ти що, серйозно подумав, що я тебе впущу, та ще й з нею, – стала на воротах Катерина.

Дружина Мирослава, щоб не зчиняти зайвого галасу, повернулася в машину, а Мирослав попросив покликати наречену.

Христина перепросила гостей і на хвилинку вийшла до батька.

“Вітаю, донечко. Будь щаслива” – сказав Мирослав, і вручив Христині папку з документами.

Вперше в житті Христина пошкодувала, що послухала маму. Машина з батьком від’їжджала, Катерина з гордо піднятою головою повернулася до гостей у банкетну залу, вона дуже пишалася тим, що сама, без допомоги цього зрадника, якого щойно прогнала, змогла дочку виростити і на ноги поставити.

А Христина відкрила папку – там були ключі і документи на новеньку квартиру, яку батько оформив на неї. Це був його весільний подарунок. Батько ніколи не забував про неї. І нічого б не сталося, якби зараз він, навіть з своєю дружиною, побув би у неї на весіллі.

А на чиїй стороні в цій ситуації ви? Чи правильно зробила Катерина, коли не пустила рідного батька на весілля дитини?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page