Віра сиділа на лавочці у парку на Ребібії і думала, що їй робити далі. Сьогодні неділя – її законний вихідний, і вона любила проводити його саме тут. У цьому парку гарно: чисті доріжки, старі дерева, затишні лавочки. А ще тут можна було зустріти таких самих заробітчанок, як і вона. Поговорити, поскаржитися на труднощі, поділитися своїми проблемами і спільно шукати рішення. Після таких розмов на душі ставало легше. Але як вирішити проблему, яка у неї, заробітчанки, виникла, ніхто не знав
– Знову, Вірочко, ти перша прийшла? – запитала Марія. – О, добре, що і ти є, зараз решту підтягнуться, бо я тут вже вас зачекалася. Віра сиділа на
Іван вкотре їхав в гості до доньки. Як завжди, дві великі сумки гостинців, кілька тисяч гривень, які він відкладав спеціально для цього випадку, і особлива місія, яка не давала йому спокою. Цього разу він хвилювався більше, ніж зазвичай, бо не знав, чим усе закінчиться. Іван давно закохався у сваху, і думав, як їй про це сказати
Іван вкотре їхав в гості до доньки. Як завжди, дві великі сумки гостинців, кілька тисяч гривень, які він відкладав спеціально для цього випадку, і особлива місія, яка не
На курорт? Оце ти собі, мамо, вигадала, – мій син, який приїхав до мене за грошима, не міг зрозуміти, як це я вирішила в такий непростий для всіх час їхати відпочивати. – Так, синку, ти все правильно зрозумів – грошей я тобі не дам, бо купила собі дорогу путівку, – спокійно кажу. – Можу ж я хоч раз в житті відпочити і підправити своє здоров’я, я ж на пенсію вийшла, – нагадала я сину. – А від чоло ти зібралася відпочивати? Хіба пенсія і не є відпочинок? – не міг заспокоїтися Вадим. – Я ці гроші в тебе не просила, мені на роботі премію велику в честь виходу на пенсію виписали, і я вирішила ці гроші на себе і витратити, – стала виправдовуватися я
– На курорт? Оце ти собі, мамо, вигадала, – мій син, який приїхав до мене за грошима, не міг зрозуміти, як це я вирішила в такий непростий для
– Ти ж навіть собі шкарпетки купити не можеш, не кажучи вже про якісь подарунки мені! Я більше не хочу і не можу так жити! Ірина зібрала свої речі і пішла від чоловіка, коли у нього почалися фінансові проблеми. Але через пів року справи Григорія різко пішли вверх, і дружина захотіла повернутися, але назад вороття не було
Я завжди вважала, що гроші не можуть зруйнувати справжнє кохання. Принаймні, доки не дізналася історію Ірини та Григорія – наших сусідів і друзів. Ми з чоловіком часто бували
Мамо, ти серйозно? Як, взагалі, ти могла про таке подумати? Як я можу вийти заміж за чоловіка Лілі? – я не вірила своїм вухам. – Саме так, доню. Це найкращий вихід для всіх нас, – тихо сказала мама. Рік тому сталося непоправне. Лілія відійшла у кращий світ. Ця втрата зламала всіх нас. Вадим змушений був триматися заради донечок, хоча він неабияк сумував. Мама переїхала до нього, щоб допомагати з дітьми, бо без неї він би не впорався. І вона вирішила, що я можу стати мамою для своїх племінниць
– Мамо, ти серйозно? Як, взагалі, ти могла про таке подумати? Як я можу вийти заміж за чоловіка Лілі? – я не вірила своїм вухам. – Саме так,
Доню, тут навіть думати нічого, – знизала плечима жінка. – Виходь за Мирона. З ним ти житимеш, як королева. А що тебе чекає з Василем? Злидні? Та й якби він справді хотів бути з тобою, то давно б зробив пропозицію. Марина послухала маму. Вона вийшла заміж за Мирона і поїхала з ним за океан. Мирон і справді старався, щоб у Марини було все. Вони облаштувалися в Канаді, побудували кар’єру, купили дім. Та чомусь Марина не почувалася щасливою
– Мироне, що ти робиш? Як ти міг так зі мною вчинити? Ти ж знаєш, що без неї я не уявляю свого життя… – Василь дивився на брата
Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? – розпачливо промовила я, не вірячи власним очам. Я повернулася додому після чотирьох років життя за кордоном і була приголомшена: нічого не змінилося. Той самий старий будинок, обшарпані стіни, поламані меблі. Я спочатку не розуміла, що відбувається, адже всі ці роки я відправляла мамі гроші, сподіваючись, що вона витратить їх на ремонт. Ми так домовлялися, але все вийшло по-іншому
– Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? – розпачливо промовила я, не вірячи власним очам. Я повернулася додому після чотирьох років життя
А чому твоя Люся має жити з молодим і красивим чоловіком, а я маю жити з тобою – з дідом? Ігор нічого не відповів своїй молодій дружині. Що тут можна було сказати? Йому нарешті відкрилися очі, та було пізно – його дружина закрутила роман з його зятем. Після цього все посипалося. Дочка поїхала за кордон, сказавши, що більше не хоче його бачити і знати, у своєму розлученні вона звинувачувала батька
Ігор Вікторович зустрів свій 65-й день народження самотнім. Колись у нього було все: сім’я, бізнес, статус у суспільстві. А тепер – ні дружини, ні доньки, ні навіть надії,
Мамо, а ти повернешся? – розгублено питали діти, дивлячись, як Софія збирає речі. Михайло витер скупу сльозу з свого обличчя, повернувся до малюків і промовив: – Звичайно, дітки, мама повернеться. А зараз біжіть у свою кімнату. – Вибач, Михайле, але не можу я інакше – його я люблю, а не тебе. Дітей і справді заберу як тільки зможу, – пообіцяла Софія і зачинила за собою двері. Чоловік стояв мов вкопаний і ще довго дивився їй услід, бо просто не знав, що тепер робити
– Мамо, а ти повернешся? – розгублено питали діти, дивлячись, як Софія збирає речі. Михайло витер скупу сльозу з свого обличчя, повернувся до малюків і промовив: – Звичайно,
Це треба геть сорому не мати, щоб від чоловіка до свого колишнього кохання втекти, – село смакувало неабияку новину. Оксана від чоловіка пішла! І до Івана подалася! – Та бути не може! Вона ж двадцять років із тим Павлом жила, дітей ростила. – А бач, могла. Взяла і пішла. Село аж гуло від пліток, бо не могли зрозуміти, що то за таке кохання, яке навіть через 20 років не минуло
– Це треба геть сорому не мати, щоб від чоловіка до свого колишнього кохання втекти, – село смакувало неабияку новину. Оксана від чоловіка пішла! І до Івана подалася!

You cannot copy content of this page