Ігор Вікторович зустрів свій 65-й день народження самотнім. Колись у нього було все: сім’я, бізнес, статус у суспільстві. А тепер – ні дружини, ні доньки, ні навіть надії, що щось можна повернути.
Ще вчора поруч була Вероніка, жінка, заради якої він колись пішов з родини і втратив майже всіх близьких. Він боготворив її, обсипав подарунками, виконував кожну її забаганку. Але тепер вона пішла. Пішла без жалю, без сумнівів, просто тому, що більше не бачила в їхніх стосунках та й в ньому самому сенсу.
Колись він теж легко розвернувся і пішов, залишивши дружину й доньку. Йому здавалося, що 50 років – це не кінець, що попереду ще багато пристрасті, молодості, драйву.
Ігор зустрів Вероніку в ресторані, де сидів з друзями, і святкував своє 50-річчя – молоду, красиву, з променистою усмішкою. Її увага затьмарила всі сумніви. Йому хотілося довести собі та іншим, що він ще здатний на нове життя.
Першою звернула увагу на статусних чоловіків саме Вероніка, а з Ігоря вона очей не зводила. Це помітили його друзі, і запросили настирливу молоду дівчину за свій столик. Так і почалося їхнє кохання з різницею в 22 роки.
Розлучення пройшло швидко, хоч і не без неприємних сцен. Його дружина не сперечалася, тільки дивилася на нього довгим, важким поглядом. Їй було важко зрозуміти, чого не вистачало її чоловікові, якого вона любила, про якого дбала, якого завжди ставила на перше місце. Проте, дружина змирилася.
А от донька не змогла прийняти вибір батька, адже Вероніка була практично її ровесницею:
– Тату, вона не любить тебе, їй просто подобається те, що ти можеш їй дати.
Йому було прикро це чути, адже вірив у щирість почуттів Вероніки. Він думав, що час усе розставить на свої місця, що донька зрозуміє його і пробачить.
Спершу життя з Веронікою здавалося справжньою казкою. Вона була молодша на 22 роки, енергійна, життєрадісна. Разом вони подорожували, вечеряли в найкращих ресторанах, вона обирала дорогий одяг, і він охоче платив за все.
Минали роки. Їй було вже не 28, а 43. Йому – 65. Вона більше не хотіла просто вечері посидіти в дорогому ресторані. Їй хотілося молодості, драйву, нового життя. Він відчував, що поступово втрачає її інтерес, що вона все частіше виходить сама, що все частіше затримується.
А потім з’ясувалося, що вона його зрадила. Але не просто зрадила, а з його ж зятем – чоловіком його доньки.
Він пам’ятає той день, коли все відкрилося. Він стояв посеред кімнати, в його голові не вкладалося, що це може бути правдою. А Вероніка сказала спокійно, навіть із викликом:
– А чому твоя Люся має жити з молодим і красивим чоловіком, а я маю жити з тобою – з дідом?
Він нічого не відповів. Що тут можна було сказати? Йому нарешті відкрилися очі, та було пізно – його молода дружина закрутила роман з його зятем.
Після цього все посипалося. Дочка поїхала за кордон, сказавши, що більше не хоче його бачити і знати, у своєму розлученні вона звинувачувала батька.
Вероніка без особливих емоцій подала на розлучення. Вона точно знала, що отримає достатньо, щоб почати нове життя зі своїм коханцем.
Ігор залишився сам. За вікном шумів дощ. Він сидів за столом з келихом вина і думав: а чи було це все того варте?
Чи варто було ламати життя заради жінки, яка зрештою залишила його, щойно він став «незручним»?
Чи варто було відвернутися від доньки, яка єдина щиро його любила?
Він зруйнував своє життя власними руками. І гірше за все, що через нього у донечки розладналося сімейне життя, і вона не готова була йому цього пробачити.
Він підняв келих, подивився у його темно-червону глибину і промовив сам до себе:
– З ювілеєм, Ігорю. Ти отримав те, що заслужив.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
