Ярослава з сусідкою і далі б сиділи на вулиці, бо вересневий вечір видався доволі теплим, але раптом старший син, Олександр, окликнув маму, щоб та йшла до хати, бо там на неї гості чекають. – А й справді, засиділися ми тут, ходімо до столу, – спохватилася Ярослава. На столі на неї вже чекав торт із свічками – цей сюрприз для Ярослави організували невістки. – Задувайте, мамо, свічки, і загадуйте бажання, – хором кажуть. – Ой, діточки, у мене лише одне бажання – аби лише ви всі були живі і здорові, – сплеснула руками від несподіванки Ярослава. Не встигла вона оговтатись від сюрпризу від невісток, як тут встали її сини. Слово взяв старший. – Мамо, ми дякуємо вам за все, що ви для нас зробили. Ми це дуже цінуємо. Тому маємо невеликий подарунок, треба лише всім на вулицю вийти, – каже
В неділю зранку в хаті Ярослави кипіла робота, навіть сусідка прибігла до неї щоб допомогти, адже Ярослава відзначає свій 65-річний ювілей, заради цього вона навіть з Італії приїхала.
Останнім часом син з невісткою не дуже то і спілкувалися зі мною, все говорили, що часу у них немає, а тут самі в гості напросилися. – Ми обов’язково приїдемо до тебе, мамо, в найближчу суботу чекай, – зателефонував мені син. Я думала, вони за мною скучили, мене побачити хочуть, а вони за грошима приїхали, бо дізналися, що я дачу продала
– Ми обов’язково приїдемо до тебе, мамо, в найближчу суботу чекай, – зателефонував мені син. Я на радощах стала готуватися до їхнього приїзду, адже я нарешті побачу і
У Галини було дві дочки. Поки ті були дітьми, то стояли одна за одною горою, і душа матері раділа, що діти між собою так добре живуть. Та все змінилося тоді, як старша, Світлана, заміж вийшла і привела чоловіка додому. Але потім вийшла заміж і молодша, Тетяна, і теж захотіла жити вдома, бо інших варіантів не мала. Галина з чоловіком не могли не дозволити їй цього зробити, адже вона така ж дитина, довелося потіснитися, бо хата була невелика. Але таке їхнє рішення не подобалося зятю. Він постійно бурчав, що не можуть дві родини на одному подвір’ї жити. А оскільки він перший сюди прийшов, то і хата його. Дійшло до того, що дві сестри пересварилися між собою так, що розмовляти перестали, і все через суперечку – котра з них має залишитися жити біля батьків
– І що, Галино, ніхто з твоїх дітей не приїхав? – окликнула сусідка Галину, яка сиділа на лавці у своїй святковій парчевій хустці і наче чекала кого. –
В суботу я весь день провозилася на городі, збирала урожай. Дякувати Богу, все гарно вродило, і картопля, і морква, і буряк, помідорів я також кілька відер зібрала. Вирішила я, що в неділю після церкви до сина поїду, привезу їм трохи домашніх продуктів. Але переступивши поріг його дому, я неабияк засмутилася. Моєму обуренню немає меж. Навіть образа з’явилася на своїх синів. – А ти що тут робиш? – не витримала я, коли побачила на кухні у сина свого колишнього чоловіка. Невістка його якраз варениками пригощала, а син відраховував батькові гроші
В суботу я весь день провозилася на городі, збирала урожай. Дякувати Богу, все гарно вродило, і картопля, і морква, і буряк, помідорів я також кілька відер зібрала. Вирішила
В той день Наталя затрималася на роботі і не встигла приготувати вечерю, через що Євген неабияк розлютився, адже вже звик до того, що щовечора на плиті його чекає щось смачненьке. Наталя спробувала пояснити, що вона залишилася на роботі понаднормово, щоб більше заробити, але чоловік не захотів її слухати, бо хотів їсти. – А ти заробив на ту вечерю? – не витримала Наталя. – Я так і знав, що тобі лише гроші від мене потрібні. Ти що, через статки мої за мене заміж вийшла? А як же твоя обіцянка – і в багатстві, і в бідності мене любити? В той вечір Наталя зібрала свої речі і пішла від чоловіка. Якою б сильною не була любов, але якщо немає взаєморозуміння, то почуття гаснуть
– Тобі лише гроші подавай! Не можеш викручуватися як інші жінки це роблять? Їхні чоловіки, напевно, теж мільйони додому не приносять, але на столі їх вечеря точно чекає,
Якось я помітила, що у мого чоловіка з картки банк стягує великі суми. Стала я питати у нього – що це таке, а він зізнався, що брав дуже великий кредит і тепер його сплачує. Сказати що я була ошелешена, це нічого не сказати. На що він брав ці гроші? Він що – машину купував, чи ремонт робив? Чи бодай яку техніку додому придбав? Нічого. Але ж на що він витратив ці гроші? Звичайно, я закотила сцену. Чоловік, замість того, щоб щось мені пояснити, зібрав речі і пішов із дому
– Ти знову вчора прийшов пізно додому, Павле, може поясниш, в чому справа? – намагалася я з’ясувати хоч щось, але в мене складалося враження, що все це як
Я думала, що мій 35-річний ювілей стане для мене найщасливішим днем в житті, адже я сама собі купила машину, нову з салону. Але моя свекруха умудрилася все зіпсувати. Вона і сама пішла з мого дому без нічого, і мене з осадом залишила. Ще й чоловік на наступний день зібрав речі і сказав, що він іде від мене
А так все гарно починалося! Я думала, що мій 35-річний ювілей стане для мене найщасливішим днем в житті, адже я сама собі купила машину, нову з салону. Але
Не встигла я і поріг рідного дому переступити, як донька заявила мені, що має до мене розмову. – Ти ж сама бачиш, що краще нову квартиру мені віддати. Ми без тебе не влаштовували переїзд, але зараз, за кілька днів з твого дозволу ми переїдемо. Від несподіванки я і не знала, що сказати, але донька швидше не питала, а ставила мене перед фактом – вони збираються переїхати в нову квартиру, яку я для себе купувала, а мені залишиться стара
– Нам поговорити треба, мамо, – каже мені донька, не встигла я і поріг рідного дому переступити. – Ти ж сама бачиш, що краще нову квартиру мені віддати.
Все життя я жила з мамою, до моменту, як минулого року вона вийшла заміж і я не знайшла спільної мови з вітчимом. Тоді я переїхала до свого рідного батька. Житлові умови у нього не найкращі, але принаймні мені у нього спокійніше. І так сталося, що мені перейшла невелика квартира в центрі міста від моєї бабусі. Вона багато років жила самотньо, не спілкувалася ні з татом, ні з нами, а коли її не стало, то виявилося, що з якихось нікому невідомих причин своє житло вона записала на мене. Але тут об’явилися мої родичі – мама і сестра, і стали мене переконувати, що цю квартиру я маю віддати сестрі
– Якщо бабуся записала квартиру лише на мене, значить, вона так хотіла, і моя сестра тут ні до чого, – пояснюю я родичам, але вони наче зговорилися, і
Одного разу я зранку пила каву в кафе, а потім вийшла і сіла в свою машину, бо треба було їхати на роботу. І в цей момент мене помітив мій колишній чоловік. Після цього він став засипати мене букетами квітів в надії, що я його пробачу і що ми знову будемо разом. У нього справи не вельми йдуть, і він не сподівався, що я за цей час не лише не пропаду без нього, а ще й так піднімуся. Сергій дарував квіти, казав, що закохався в мене ще раз, що хоче жити зі мною і нашими дітьми разом. Та коли він зрозумів, що назад дороги немає і я його не прийму ні за що, він змінив тактику
– Віро Андріївно, вам доставка, – каже мені Ніна, моя помічниця. – Знову квіти? – питаю. – Так, ще більший букет, ніж того разу. Ой, Віро Андріївно, щаслива

You cannot copy content of this page