Одного разу, після довгих років у шлюбі, я таки наважилася і запитала чоловіка, чи він досі щиро кохає мене, як і відразу після весілля. Роман подивився на мене, не розуміючи, потім трохи промовчав. – Я не розумію тебе. Чого тобі ще не вистачає? Я багато заробляю, ти маєш все, про що можуть мріяти лише інші жінки. Мене його відповідь засмутила і я стала дивитися на жінок, які не присвячували себе сім’ї, а будували кар’єру, вміли заробляти добре і доглядати за собою. Я стала заздрити їм
Я давно перестала вірити в щире кохання. Точніше, в ту любов, якою вона була на початку нашого з життя з Романом. Ми познайомились з ним ще в університеті,
Коли син знайшов іншу і залишив дружину з малими дітьми, до Ганни прийшла невістка зі сльозами на очах. Стала просити в неї допомоги, казала, що не знає, що робити, бо просто не справляється сама. Ганна впустила її в свою хату, хоча син був проти, але це далося їй дуже важко, бо Петро її єдина дитина
Ганна все своє життя прожила в маленькому селі, де кожен знав кожного. Вона була жінкою суворою, але справедливою, і найбільше на світі любила свого сина Петра. Вона йому
Цього року я мріяла приїхати додому на Різдво з Іспанії, сама я родом з маленького села, на заході України, тут вже за кордоном 5 років живу, приїхала на заробітки. Вже дітям розповіла, гостинців багато накупила, а потім сіла і задумалася, не знаю що робити, хвилювання не полишають мене. Не знаю, як родина сприйме мого нового чоловіка Александро, він мало розуміє українську мову, говорить лише іспанською. Можливо, краще самій буде приїхати, чи з ним таки
Мене звати Олена, і я з маленького села, яке знаходиться на заході України. П’ять років тому я поїхала до Іспанії, як і багато інших українців, шукати кращого життя.
Коли мала можливість, Світлана пропонувала батькам, що даватиме щомісяця їм певну суму грошей, адже на пенсію прожити не так вже й просто. Батьки шкодували її, тому відмовлялися. А зараз часи непрості, Світлані самій ледь на життя вистачає, а тут мама подзвонила: – Доню, дай 15 тисяч нам з батьком, машинка пральна зламалася, хочемо нову
Добре, коли в батьків є допомога та підтримка на старості років, у вигляді добрих та турботливих дітей. Не усім, звісно, доля дарує таке щастя, але, напевно, багато чого
Коли чоловіка не стало, троє дітей приїхали на прощання, заспокоювали матір і підтримали її. А наступного дня поїхали в місто і Ганна залишилася одна. Чекала дзвінків і візитів дітей, тільки лише й цим жила, але марно, діти не мали на матір часу. – Мамо, ну не хвилюйся, ми тебе любимо! – казала Олена, середня донька. – Ти ж сильна, ти ж усе зможеш
Одного разу Іван, добрий чоловік та люблячий батько, не прийшов додому. Дружина, Ганна, спочатку подумала, що він затримався, як завжди, на полі чи у господарстві. Та за кілька
З Німеччини в Україну Наталя повернулася перед Різдвом, зароблені гроші дітям віддала і планувала вже залишитися вдома. – Мамо, а чому ти не хочеш знову поїхати в Німеччину на заробітки? Ти ж нам завжди казала, що все робиш для нас, і ми хочемо, щоб ти допомогла нам, поки ще можеш, – знову просили матір донька та син
Наталія довго та важко працювала в Німеччині. Кожен день її життя був схожий на попередній: ранній підйом, трудовий день, що тягнувся до пізнього вечора, і короткий сон, щоб
Олю, я прошу тебе, давай не будемо розлучатися, – подзвонив якось чоловік. – Мама досі не може одягнути те кольє з діамантами, каже, що совість не дозволяє їй. – Це добре, можливо, хоч в свекрухи є совість, раз у тебе її немає. Роман дуже хотів помиритися і, в той вечір, десять разів дружину набирав
Ольга прискіпливо вивчала цінники у будівельному магазині. Жінка вибирала цікаві шпалери для дитячої кімнати, порівнюючи якість та вартість кожного рулону, дуже добре вираховувала щось. Поруч з нею крутилися
Брат привів невістку жити до бабусі в квартиру, але ні він, ні його дружина доглядати стареньку не хочуть, тому туди щодня їздить наша мама, годує бабусю, миє, одягає її. Але невістці це дуже не подобається. – Ото свекруху маю, щодня тут порається на кухні і риється в наших речах
Дуже прикро, коли в родині бувають непорозуміння, але ще гірше, коли ці непорозуміння через житло, адже ти розумієш, що їм може не бути ні кінця, ні краю. Ти
Про те, що мій син розлучається, я дізналася від невістки, вона мені повідомила сама, що він вже заяву написав у РАЦСі. Для мене це була велика несподіванка і розчарування, адже причиною всіх цих подій стала жінка, якась незнайома мені пані, яка зруйнувала синову сім’ю. Мені так хотілося пошкодувати невістку, сказати, що я її, як рідну доньку люблю і не можу пробачити сина, але й відмовитися від нього не можу, адже це дитина моя. Але Аліна була настроєна рішуче
Моя життєва історія та, на жаль, для мене сумна, починається звичайно, як у багатьох сім’ях: чоловік, жінка, син, невістка і маленька онучка. Я завжди була щаслива, коли бачила
Мій брат, коли одружився, то невістку привів до мами в квартиру. Я тоді окремо жила, в чоловіка, тому зрідка бувала у них. Якось мама мене на Різдво запросила до себе. Ми з чоловіком поїхали, сіли за святковий стіл, мама все крутиться, бігає сама, страви носить, прибирає, а невістка сидить і не поворухнеться. Я все чекала, коли вона встане і допоможе їй, але вона й не думала це робити, ще й дорікнула мамі, що та картоплю вже холодну на стіл поставила. Ну тут я вже не могла змовчати
Ще коли мій брат лише одружився, він відразу привів свою дружину жити до нас додому, в квартиру нашої мами. Я вже на той час була теж заміжньою та

You cannot copy content of this page