– Ти знову вчора прийшов пізно додому, Павле, може поясниш, в чому справа? –
А так все гарно починалося! Я думала, що мій 35-річний ювілей стане для мене
– Нам поговорити треба, мамо, – каже мені донька, не встигла я і поріг
– Якщо бабуся записала квартиру лише на мене, значить, вона так хотіла, і моя
– Віро Андріївно, вам доставка, – каже мені Ніна, моя помічниця. – Знову квіти?
– Старшому сину я квартиру купив, то молодшому вже ти, Зіно, маєш житло придбати,
– Вирішуй, синку, або я, або вона, – заявила мені якось мама. Вона ніяк
– Не хвилюйся ти так, Маринко, тобі не можна. Мама дасть гроші, завжди давала,
– Тату, я вам з мамою ще в минулому році казав, що не треба
– Ну чому ти така вперта, мамо? Ти ж була в селі у Аліни,