Головна

Життєві історії

Олена добре чула, що свекруха намагається відкрити їх квартиру своїми ключами, стукає в двері і плаче, але того дня вона таки не впустила матір чоловіка до них. – Нічого страшного, ми з Олексієм просто змінили замки, не ходіть сюди більше. А раніше, коли свекруха була в Чехії на заробітках проблем ні в кого не було
Життєві історії 0
Того ранку Людмила Іванівна, як завжди дістала ключі, але не могла відкрити квартиру свого сина. Вона дуже здивувалася, адже завжди могла зайти до сина з невісткою тоді, коли
Бабуся знала, що цей день рано чи пізно настане, і внук захоче продати її дім. Розуміла, що хата пустує, що доглядати її нікому, але це було сумно, бо ж саме там залишилося стільки спогадів, та що там казати, там залишилося її життя. – Ну що ж, так тому і бути… – прошепотіла вона собі. Та коли Тарас запропонував поїхати в село на Різдво, вона зраділа. Ярина їхала в машині й чекала, що ось-ось онук скаже їй про покупців. Але він мовчав. Коли вони під’їхали до рідного двору, вона застигла. Замість її похиленої хатинки стояв гарний, доглянутий будинок. – Тарасику, синку… що це?.. – ледве вимовила вона
Життєві історії 0
Тарас без вагань забрав до себе бабусю, адже вона була для нього єдиною рідною людиною. Мама хлопця після розлучення з батьком виїхала в Америку і забула як про
Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім, – так відреагував Микита, коли дізнався, що Ольга чекає дитину. Довго його не було, після того, а потім повернувся і, несподівано, покликав заміж. Якби ще тоді Ольга знала справжню причину, то сто разів подумала б, перш ніж відповісти
Життєві історії 0
Коли Ольга дізналася, що чекає дитину, Микита відреагував так: – Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім. І це все, без жодних подробиць. Про
Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені мій чоловік у взуттєвому магазині. Ми туди зайшли, бо побачили, що в той день там були суттєві знижки. Мені сподобалися одні чоботи, я захотіла їх приміряти, але мій чоловік обрубав цю ідею в корінь. Деякі люди навіть посміхнулися з його жарту. Я би теж посміялася над жартом чоловіка, от тільки це був зовсім не жарт
Життєві історії 0
– Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені мій чоловік у взуттєвому магазині. Ми туди зайшли, бо побачили, що в той день
Я не відпущу тебе, Канада – це так далеко, та й не треба нам того будинку, – я з усіх сил намагалася переконати свого чоловіка не їхати на заробітки. Але у Мирона був такий характер, що якщо він уже щось вирішив, то вирішив. А надумав собі мій чоловік, що нам будинок потрібний, і відразу знайшов вихід – у нього з’явилася можливість на кілька років поїхати у Канаду, і він прийняв рішення їхати, хоча я була проти, бо наче відчувала, що нічим добрим це не закінчиться
Життєві історії 0
– Я не відпущу тебе, Канада – це так далеко, та й не треба нам того будинку, – я з усіх сил намагалася переконати свого чоловіка не їхати
Коли Ірина сказала дітям, що збирається в Італію, ті навіть слів підібрати не могли, бо ніколи не думали, що мати-пенсіонерка захоче за кордон на старості років. Та в Ірини був свій хитрий план, про який знала лише сусідка
Життєві історії 0
Ірина все своє життя провела в маленькому містечку на околиці. До роботи в місті їй доводилось добиратися близько години. Здавалося б, не так вже й далеко, але це
Маму комусь з вас треба до себе забирати, – сказала лікарка дітям Анни. Син засмутився вельми, бо знав, що його дружина не захоче, щоб свекруха жила з ними. Тарас пообіцяв, що візьме на себе фінансову частину, що купуватиме ліки мамі, і все, що треба, але забрати її не може. Оксана теж лише знизала плечами і ховала погляд. Її чоловік заборонив забирати тещу до них, мотивуючи це тим, що є ще двоє дітей, які могли б приглянути за мамою. Середня донька пообіцяла, що оскільки вона живе поряд, то зможе прибігати до мами час від часу, щоб приготувати їсти чи прибратися, але до себе забрати теж маму не може
Життєві історії 0
– А чим вона краща за нас? Чому все Олені дістається? – двоє старших дітей Анни не могли стриматися від образи, бо щиро вважали, що їх мама обділила.
Добре, але платіть мені, як за няню. Я не буду сильно завищувати ціну, але давайте не економте на мені. Я ціную свої сили, час і доглядати за малими дітьми вже важко в мої роки, сказала свекруха, коли ми з чоловіком попросили, щоб вона сиділа з нашим сином, щоб я на роботу пішла. Ми не могли повірити в те, що почули. Я думала свекруха так жартує з нами, а дарма
Життєві історії 0
Ти хочеш, щоб мама залишалася з малим? Це чудово, коли є бабуся, — сказала я. — А коли є ще й гроші, щоб за це заплатити, — відповіла
Внуки забігли до Олени в кімнату й почали гратися з іграшками на ялинці. Раптом пролунало тріск. На підлозі лежав розбитий декор — старенька скляна зірка, яка дісталася їй від матері. — Бабусю, вибач, ми випадково! — швидко сказала Марійка, винувато поглянувши на неї. Олена мовчки подивилася на уламки. Щось всередині її наче обрушилось. Іграшка, яку вона зберігала десятиліттями, тепер була просто шматками. — Нічого, дитинко, це всього лише іграшка, — промовила Олена, але її голос затремтів, вона відвернулася, аби внуки не побачили її сліз
Життєві історії 0
Мамо, ти найкраща! — вигукнула Оксана, заходячи в квартиру. Вона швидко зняла взуття, але так і не зняла пальто. — Я залишаю малих у тебе на кілька годин,
Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка, коли побачила, що за два тижні в лікарні до мене ніхто не прийшов. – Немає, – збрехала я, бо мені було соромно зізнатися, що жоден з моїх двох синів не знайшов часу, щоб провідати мене. – Мамо, у вас же є гроші, от і купите собі все, що треба, – заявила мені старша невістка. – А у нас нема часу
Життєві історії 0
– Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка, коли побачила, що за два тижні в лікарні до мене ніхто не прийшов. –

You cannot copy content of this page