Життєві історії
– А вже останнім часом щось все одно до одного складається, якісь суцільні одні розтрати! – зітхає 63-річна Наталя Вікторівна. – Машинка пральна у нас зламалася. Вона вже
Олег у мене єдиний син. Рік тому він одружився. Невістка, Ольга, на перший погляд, здалася мені дуже милою і вихованою дівчиною. Але це тільки здалося. До весілля вона
Я вийшла заміж за чудового чоловіка, живемо ми окремо. У Романа є ще два брати, тобто у моєї свекрухи троє синів і вони всі одружені. Валентина Олексіївна дуже
Якщо ось так просто дивитися правді в вічі, то моя свекруха дивовижна та рідкісна людина. Про неї поганого я нічого не можу сказати: вона дуже добра, усміхнена, гостинна,
Я розлучена і дуже шкодую про це. Тільки зараз, через п’ять років після розлучення, я розумію, як я неправильно вчинила, коли пішла на поводу у своїх емоцій. Якби
Я щаслива мама, бо маю аж трьох дітей. Вони мої рідні, моя опора, моя підтримка. У найважчі часи заради них я трималася. Життя у мене було непростим, чоловік
Я народилася і виросла в селі, але дуже хотіла поступити в медучилище, тому приїхала в місто відразу після закінчення сільської школи. Моя мрія збулася – я стала медиком.
Моїй бабусі зараз 85 років. Це мати моєї мами. Щиро кажучи, у нашої бабусі і так характер був не цукор все життя, а тут взагалі став геть поганий.
У моєї бабусі було двоє дітей. Моя мама і брат – всього дві дитини в сім’ї. Дідуся давно не стало, бабуся довгий час жила сама в своєму будиночку.
З Петром ми були знайомі ще з самого дитинства. Разом ми з ним в дитячий садок ходили, а пізніше й в один клас. Але наші батьки чомусь не