fbpx

Так ми вже звикли – я щомісяця висилаю доньці 900 євро, і за ті гроші вони з зятем і внуками і живуть. Собі я залишаю 50-100 євро про всяк випадок, і все, складеного за душею я нічого не маю. Родичі і друзі мене картають, що я все життя дорослу доньку тягну, замість того, щоб про себе подумати

Мені 65 років, у мене є донька, якій 38 років. Леся одружена, має двоє дітей.

Я допомагаю їй чим можу, за що отримую постійну критику від родичів і сусідів.

Справа в тому, що мені самій жилося нелегко, тому я хочу, щоб хоча б у моєї доньки було щасливіше життя.

Мама народила мене в доволі пізньому віці, без чоловіка. Хто мій батько – я досі не знаю.

Можете собі уявити, як мені жилося в селі в 60-х роках, зі мною навіть ніхто дружити не хотів, бо я була безбатченком.

Я виросла, нареченого в своєму селі із зрозумілих причин я знайти не могла.

Я після школи влаштувалася на завод в обласному центрі, і там познайомилася з таким же хлопцем як я, з бідної родини.

Ми одружилися і стали жити в моєї мами. Грошей було небагато, хата стара, яка потребувала не те, що ремонту, а перебудови, бо валилася від вітру.

У нас народилася донечка Леся.

Через тотальне безгрошів’я у нас з чоловіком почастішали сварки, згодом дійшло до того, що він став пити.

У своєму шлюбі я жодного дня не почувалася щасливою, хіба що в перші роки. А потім рутина і безгрошів’я все зруйнували.

18 років тому я все залишила і поїхала на заробітки в Італію, бо в цьому бачила вихід із ситуації.

В нашій хаті вже просто неможливо було жити, а чоловікові було байдуже.

Я стала заробляти, і за гроші, які я висилала додому, дочка з зятем почали будувати будинок.

Леся вийшла заміж в 22 роки, відразу один за одним народила двоє дітей.

Поки вона сиділа з дітьми в декреті, про ніяку роботу і мови не могло бути.

А потім діти трохи підросли, але роботи в селі не було, щоб десь працевлаштуватися, треба було їздити в місто щодня, а я не хотіла, щоб внуки залишалися надовго без мами.

Одним словом, так ми вже звикли – я щомісяця висилаю доньці 900 євро, і за ті гроші вони з зятем і внуками і живуть.

Собі я залишаю 50-100 євро про всяк випадок, і все, складеного за душею я нічого не маю.

От за це мене родичі і друзі і картають, що я все життя дорослу доньку тягну, замість того, щоб про себе подумати.

А я щиро не розумію, що тут поганого? Що я роблю не так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page