fbpx
Життєві історії
Моїй подрузі Марії зараз 67 років. Нещодавно сина єдиного у неї не стало. Марія відразу до нотаріуса пішла і, виявилося, що син її зовсім нічого не залишив. Олег дві квартири, дачу, автомобіль і гроші у банку своїй дружині заповів. Марія зараз така засмучена ходить, я в очі шкодую її, а сама думаю, що так їй і треба

Так вийшло, що я вже навіть на днях і до юриста сама ходила.

Він сказав мені, на жаль, не маю чим вас обнадіяти, ваш син абсолютно все своє нерухоме майно переписав на свою дружину, тепер успадковувати нічого вам.

Змиріться, каже, спробуйте поговорити зі своєю невісткою, єдиний варіант, що вона поділиться з вами чимось добровільно.

Ага, поділиться така, як же.

Вона просто сміється з цієї ситуації, що склалася тепер, їй це все, думаю, лише на руку виходить.

Ми з нею абсолютно чужі люди, і з самого початку так було.

А син мій – справжній зрадник вийшов.

Пустив свою рідну матір на старості років по світу, а мені зараз, між іншим, 67 років.

Ці слова я почула від своєї подруги одного разу, Марії, і вони мене дуже здивували.

Сина Марії не стало, на жаль.

Було йому тоді всього лише 40 років, молодий чоловік.

В близько десяти років тому так само, на жаль, пішов і його батько, колишній чоловік Марії, з яким вони розлучилися давним-давно, коли їх син Олег вчився ще в початковій школі.

Незважаючи на те, що вони з чоловіком розлучилися, він залишився непоганим батьком для свого рідного сина Олега.

Як би там не було, але він постійно цікавився його життям, допомагав синові в усьому, чим міг, спілкувався з хлопцем і в дитинстві, і потім, коли той вже підріс, правду кажучи, батько завжди був в житті свого сина.

Батько був людиною гарного статку, не бідував, допоміг Олегові і освіту гарну здобути, і на роботу хорошу влаштуватися, коли прийшов час, і квартиру йому хорошу купив.

Ключ від новенької столичної двокімнатної квартири подарував своєму вже дорослому синові, коли той одружувався і вони грали весілля.

А потім батька не стало, і Олег, як його єдиний син, отримав дуже хороший спадок від свого батька, навіть незважаючи на те, що поділив його з другою дружиною свого рідного тата.

Олегові дісталася ще одна дуже хороша та простора однокімнатна квартира і добротна велика дача, а точніше кажучи, заміський будинок з усіма зручностями, де можна було б, в принципі, жити і взимку, і влітку.

Ось так, батько заповів синові хорошу нерухомість, чим добре забезпечив його майбутнє життя, він завжди для свого сина хотів лише добра.

Всі останні роки Олег дуже добре допомагав своїй матері в усьому – давав щомісяця їй чималу суму грошей, крім того.

Сама Марія фактично царювала на дачі колишнього чоловіка, з задоволенням вирощувала там щось на земельній ділянці, садила овочі, квіти та зелень.

Олег проти перебування рідної матері там не заперечував ніколи.

Сам він дуже багато працював, їздити на свою дачу йому було зовсім ніколи, а його дружина Світлана з дітьми проводити час в заміському будинку без чоловіка не бачила сенсу, не подобалося їм жити там.

Тим більше, там з травня по жовтень сиділа сама Марія, а відносини у неї і Світлани не склалися з самого початку, і це було добре видно усім.

– Занадто вона вже гарненька! – сказала свекруха після першого ж дня знайомства. – Доброї та господарської дружини з такої жінки не вийде, в цьому я просто переконана. Буде інших собі шукати постійно, на неї усі задивлятимуться, не хочу я невістки такої, нікому б не побажала б таку. Синові щастя з такою ніколи не буде, воно й з першого разу все зрозуміло.

Крім того, Світлана була приїжджою: батьки її жили в далекому маленькому селі, виховували ще трьох дітей, і дочці своїй допомогти абсолютно нічим не могли.

Марія все ніяк не могла позбутися думки, що Світлана і вся її родина в цих стосунках з її сином, мають лише корисливі наміри, адже вони люди забезпечені, а син її – чоловік працьовитий і перспективний і Світлана це добре зрозуміла.

– Знаємо ми цих, багатодітних сімей з села, – стояла на своєму і була впевнена Марія. – Їм аби прилаштуватися добре в місті, а тут ще й у самій столиці так їй пощастило! Не встигнеш озирнутися, як вся її сімейка буде тут, не подобаються мені зовсім такі люди.

Загалом, весілля свого сина з Світланою сама Марія дуже не хотіла і до останнього відмовляла свого сина.

Щиро кажучи, сам Олег був просто дуже здивований та засмучений від поведінки матері – такого не очікував від найріднішої людини, і зробив все, щоб Світлана і Марія якомога менше спілкувалися.

Так що говорити щось про Світлану і бути нею незадоволеною Марія могла тільки на віддалі.

За 12 років шлюбу у Олега з Світланою народилося двоє дітей, але навіть цей факт не примирив матір з невісткою.

Онуки Марії особливо не були цікаві в принципі, вона вважала, що це діти невістки.

Поки діти були маленькими, Олег ще привозив їх в гості до бабусі на годинку раз в два-три місяці.

Але поступово ці візити, непотрібні жодної зі сторін, зійшли нанівець і бачилися вони дуже рідко.

Світлана з дітьми та Марія жили кожна сама по собі і ніяк не спілкувалися.

Олег, тим часом, регулярно продовжував відправляти матері гроші, час від часу заїжджав в гості, допоміг зробити ремонт в квартирі, щовесни сам возив її з речами на дачу, а щоосені – назад в місто відвозив з її майном і урожаєм.

Відправляв маму на відпочинок, санаторій, вирішував всі її життєві проблеми та труднощі.

А потім Олег, несподівано для всіх, занедужав – все якось відразу.

Втім, можливо, довгий час він просто не звертав уваги на себе.

А вже коли почали шукати, робити щось було пізно.

Останні тижні Олег був в стаціонарі, куди до нього їздили і мати, і дружина.

А після прощання Марія дізналася, що успадковувати їй від її рідного сина зовсім нічого: все своє майно син переписав на дружину.

Дачу, дві квартири, дорогий автомобіль, гараж, великий рахунок в банку.

У немолодої матері тепер тільки пенсія і двокімнатна квартира, і як на самоті і без будь-якої допомоги вона буде жити на старості років, вона навіть гадки немає.

Зрозуміло, що Світлана допомагати їй не буде, та й онуки теж, пенсіонерка вже зараз навіть і не сподівається на це.

І заслужено, сама винна?

Можливо, син правий був, прийняв вірне рішення, адже самотній жінці з двома дітьми непросто жити зараз?

Або Олег вчинив неправильно по відношенню до матері своєї, міг би і матері на старість хоч щось залишити, щоб вона не бідувала, а могла хоча б собі елементарні харчі купити, адже вона залишилася зовсім одна?

Мені шкода подругу, але як тільки я її пам’ятаю, то вона не дуже цікавилася сім’єю свого сина.

Чи правильно вчинив тут Олег?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page