Все своє життя я прожила в місті, а зараз дочка мене кличе жити до себе, у них з зятем є свій будинок за містом.
Пропозиція, начебто, непогана, але є одне але. Дочка хоче, щоб я продала свою квартиру.
Таким чином я залишаюся без власного куточка, а в житті всяке буває.
Мені 67 років, я вже 20 років вдова і живу одна в двокімнатній квартирі, яка залишилася мені від чоловіка.
Моя єдина дочка давно одружена, вони з чоловіком мають власний будинок за містом, куди мене і кличуть.
Така думка виникла у дочки не просто так. Їй зараз гроші потрібні, бо вона хоче своїй доньці квартиру купити.
Моя внучка заміж виходить, з батьками вони жити не хочуть.
Там свати придумали скинутися і купити молодим житло в новобудові, а у моєї дочки зараз таких великих грошей в наявності просто немає.
От вони і придумали – щоб я квартиру свою дозволила продати, а сама до них перебиралася.
В домі дочки мені виділять окрему кімнату на першому поверсі, там всі зручності – і додаткова кухня є, і санвузол, так що в плані комфорту все добре.
Але я не знаю, як складуться стосунки з зятем, коли я в них буду жити.
Та й я звикла 20 років жити сама, робити те, що захочу, спати стільки, скільки захочу, сьогодні маю настрій – щось готую, а завтра – на бутербродах.
А в чужому домі так не вийде. Навіть якщо це дім твоєї рідної доньки.
Діти сподіваються, що я з розумінням поставлюся до ситуації, їм зараз дуже потрібна моя допомога.
Я розумію, що через кілька років може статися так, що я без їхньої допомоги не обійдуся, адже роки беруть своє.
Та зараз мені чомусь дуже важко відмовитися від свого дому, в якому в мене стільки теплих і щасливих спогадів.
То ж що мені робити, я ще не вирішила.
Яке рішення в моєму випадку буде правильним?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.