Усе було якось зовсім несподівано, що моїй подрузі Наталі часом здавалося, що вона просто бачила якийсь сон, наче це неправда і в житті такого бути не може.
Коли вона познайомилася з Віктором, то одразу відчула, що він дуже любить свою маму і в усьому прислухається до неї.
Проте все ж вірила в душі, що все з часом зміниться, адже Наталя з’явилася в його житті і він кохає її, тому прислухатиметься і до неї.
Моя подруга сподівалася, що чоловік буде завжди радитися з нею і вони разом прийматимуть спільні рішення.
Та, одружившись згодом, і проживши трохи часу разом з чоловіком під дахом одним, Наталя зрозуміла, що помилилася.
Вийшло так, що Віктор зовсім не змінився, для нього, якщо мама щось скаже, значить воно так і має бути.
Дружині це не подобалася і вона намагалася пояснити йому, що так не варто робити, що радитися потрібно саме з нею, адже вони тепер одна сім’я, а мамі не обов’язково розповідати все, що відбувається в сім’ї.
Та Віктор тоді став робити вигляд, що він йде в магазин, а сам виходив на вулицю і годинами розмовляв з ненькою, усе їй розповідав, що за цей час в сім’ї відбулося, запитував поради.
Варто сказати, що Віктор був єдиним сином у своєї мами.
Тому його мама взяла за звичку постійно приходила до Віктора додому ледь не щодня, хотіла впевнитися, що у нього все добре, казала, що їй самотньо самій.
А коли приходила, то постійно мала звичку вчити Наталю що та як їй робити, як часто прати і що готувати, вона має знати усі смаки її дитини.
– Твої вареники надто великі. Роби менші і тісто тонше. Мій Віктор ще з дитинства звик їсти вдома такі, я все життя йому такі готувала.
– А тепер ваш син їстиме такі, які ліплю я, які я також люблю, – напівжартома старалася відповісти Наталя.
А якось моя подруга вибрала зелені штори у вітальню і тут не обійшлося без мами чоловіка.
Вона сказала, що Олег не любить дуже зеленого кольору ще з дитинства, а у неї негарний смак.
Наталя дуже здивувалася, бо чоловік ніколи їй такого не говорив, а про штори сказав, що подобаються.
Потім разом з сином матір пішла в магазин і купили штори голубого кольору, але принесла їм в квартиру і сказала, щоб Наталя випрала їх і почепила сама.
Невістка і на цей раз змовчала, адже розуміла, що так буде краще для всіх.
Врешті, на той час Наталка уже чекала дитину.
Коли народився син, то свекруха в подружжя ледь не ночувала, вона була у них мало не щодня.
Адже, бач, дружина сина мало уваги приділяла тепер чоловікові, адже постійно лише біля дитини крутиться.
А Віктору, мовляв, треба догоджати, бо на роботі працює зараз лише він один, сім’ю свою забезпечує.
Наталя, як могла, намагалася мовчати і не звертати уваги на повчання своєї свекрухи і постійні докори.
Одного разу свекруха прибігла в гості вже під вечір.
Віктор щойно повернувся з роботи і в коридорі залишив свої брудні черевики.
Побачивши їх, свекруха пішла до невістки і відразу сказала, чого це вона їх не помила і не поставила сушити вчасно, адже до наступного дня вони не встигнуть висохнути і її син у мокрому взутті піде на роботу.
І в цей раз Наталя пішла б і мовчки помила б черевики ті, але тут сказав вже сам Віктор:
– Мамо, не хвилюйся ви так, – я ще її навчу все робити, як треба, як колись ви робили мені.
Наталя мовчки розвернулася, склала в сумку все необхідне і стала одягати дитину.
Аж тепер мама з сином зрозуміли про що йдеться, але було вже пізно.
Вони почали просити Наталю, щоб вона нікуди не йшла, щоб залишилася вдома, та моя подруга вже цього не чула.
Швидко одягла осінню курточку і взувшись, вона вийшла на вулицю, щоб більше не чути і не бачити цих людей.
З неї досить!
Моя подруга знала, що у рідних батьків вона знайде підтримку, розуміння і спокій.
А такого заміжжя їй більше не треба. Хай живуть тепер, як хочуть!
Тепер Віктор часто телефонує їй.
Навіть свекруха раз приходила, дуже просила, щоб Наталя подумала про дитину, повернулася додому, що вони зміняться і все буде добре у них.
Та Наталя не хоче.
А хто подумає про неї?
Невже в такому віці люди можуть змінитися, якщо вони все життя так жили?
Фото ілюстративне.