А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів не вибирала, коли пояснювала моєму сину, що я з ними жити не можу. Очевидно, вони були впевнені, що я не чую їхньої розмови. Хоча, невістка може і спеціально голосно говорила. Це вже не має значення. Зрозуміло лише одне – в домі сина, якому я все життя допомагала, мені місця немає
– А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів
Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі не залишилася, а відразу поїхала в Італію. – До нас що, тітка Світлана в гості прийшла? – перепитала я. – То дай їй каву і інші гостинці, я в літній кухні в шафі для неї сумку приховала, – кажу. Світлана – моя рідна сестра. Живемо ми з нею в сусідніх селах, і зазвичай зустрічаємося вже після Великодня, бо на саме свято я з своєю родиною хочу побути, а сестра з своєю
– Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі
З своїм чоловіком я познайомилася на весіллі у подруги. Олексій в день нашого знайомства сказав, що хоче, щоб і у нас було таке ж весілля. Але перед самим весіллям, у четвер, до нас додому прийшла мама Олексія, і заявила моїм батькам, що її син вінчатися в церкві зі мною не буде, і це був лише початок
– Як же вам пощастило! Та він справжній красунчик, матусю. Вітаю, у вас хлопчик, – радісно сповістив мені лікар і запитав, як зв’язатися з татом дитини, щоб і
І що б ви наробили, якби не я. Ей. Ну що, кума, пам’ятаєш як я твоє сімейне життя врятував? – каже мені Іван, який сам захотів першим говорити тост. Спогад хоч і давній, але дуже щемливий. 25 років пройшло, але я досі пам’ятаю той вечір, коли я вирішила піти від чоловіка, а Іван не впустив мене до своєї хати. І добре зробив, але зрозуміла це я лише зараз, а тоді дуже образилася
– І що б ви наробили, якби не я. Ей. Ну що, кума, пам’ятаєш як я твоє сімейне життя врятував? – каже мені Іван, який сам захотів першим
Коли наймолодша донька Наталі мала заміж виходити, їй подруга сказала прямо в очі: – Ти, звісно, правильно робиш, що доньок швидко з дому заміж віддаєш, нехай на харчі зятів переходять. Ти ще молода, сама когось знайдеш і своє життя особисте влаштуєш. Наталя образилася на ці слова, бо свого чоловіка ні на кого не проміняла б, але ніхто не вірив їй
Чоловіка Наталі, на жаль, не стало дуже рано, у неї залишилося три донечки. Як жінці жилося потім можна лише собі уявити: сон лише декілька годин на день, дві
Перетворила Великдень на оглядини, теж мені наречена. Не розумію, навіщо їй в 60 років заміж? – мій чоловік не міг змиритися з тим, що теща вирішила привести в свій дім чоловіка. І справа не в тому чоловікові, а в будинку, власне. У мами моєї дуже гарний великий дім, вона сама його збудувала, бо була заробітчанкою багато років. Я у мами єдина дитина, тож зрозуміло, що з часом все мені дістанеться. Маму свою я люблю, бажаю їй щастя, вважаю, що вона це заслужила. Про Віктора я знала, мама мені про нього розповідала, але познайомилися ми вперше
– От чого ми їхали до твоєї мами? Лише даремно час витратили і на бензин стратилися, – бурчить мій чоловік по дорозі. – Коли мама нас запросила, ти
Син при першій кращій нагоді біжить до сватів, каже, що вони йому більше допомогли, ніж я. Але хіба я йому мало дала? – Не ображайся, мамо, але порівняно з батьками Вероніки ви нам нічого не дали, – заявив мені якось син. Він  вважає, що теща з тестем для нього роблять більше, ніж рідна мама, тому він мене попередив, що на свята вони до моїх сватів поїдуть, і щоб я їх не чекала
– Не ображайся, мамо, але порівняно з батьками Вероніки ви нам нічого не дали, – заявив мені якось син. Він  вважає, що теща з тестем для нього роблять
Не можу нічим допомогти, мамо, самим нічого не вистачає. А ти у Володі попроси, він тобі син, така ж дитина як і я, – каже мені дочка. Прикро було мені це чути, бо у нас з мамою наскільки важка ситуація була, що ми не мали за що кошик на Великдень скласти, а діти не захотіли нам навіть на свята підсобити
– Не зрозуміла, доню, ви що, нам з бабусею навіть на Великдень гостинців не передасте? – здивовано питаю я у Тетяни по телефону. – Ну яка ковбаса? Мамо,
Моя донька з чоловіком в шлюбі прожила недовго, як тільки з’явився онук – вони розлучилися і Олег просто пішов з сім’ї. Ми з батьком тоді вирішили, що допомагатимемо доньці, купили їй квартиру, віддавши всі гроші свої. А коли вона добре влаштувалася, вирішили жити для себе, але залишимося на старості років самі
Склалося так, що я стала мамою донечки в 20 років. А потім донечка моя Мар’яна теж поквапилася, і в 23 роки щиро покохала і зустрічалася з Олегом, а
Прийшла весна, треба садити городи – брата нема. Знову ми з чоловіком все самі. І своє садимо, і мамі допомагаємо. Ну як її лишити саму? А в селі не посадити город, то щось нереальне, люди не зрозуміють. Брат з дружиною приїжджають до мами лише по великих святах, на все готове, коли знають, що у мами буде добра гостина. Не треба самим витрачатися і щось готувати. Посидять у мами всі дні, а потім ще й повні сумки продуктів з собою забирають. Мені це не подобається, але я мовчу, бо для мами син – рідна дитина, яку вона любить. І мама не бачить того, що ні син, ні невістка їй не допомагають нічим, все тримається на мені і на моєму чоловікові. Тепер на самий Великдень невістка заявила, що вона хоче, щоб свій будинок мама уже на них переписала, вважає, що так буде справедливо
– Думаю, що буде справедливо, якщо мама свій будинок перепише на Тараса, – заявила раптом в неділю невістка, коли ми всі сиділи за святковим столом. Ніхто не збирався

You cannot copy content of this page