– От чого ми їхали до твоєї мами? Лише даремно час витратили і на бензин стратилися, – бурчить мій чоловік по дорозі.
– Коли мама нас запросила, ти не мав нічого проти. То в чому зараз проблема? – питаю його, але, здається і сама розумію, що так засмутило мого чоловіка.
– Я ж думав, що буде як завжди, – каже.
– Як завжди – це як? – вдаю, що не розумію.
– Ей, – відмахнувся чоловік і далі вже всю дорогу мовчав.
Ці вихідні ми провели у моєї мами в селі. Приїхали до неї в суботу ввечері, уже все було готово, так що не довелося нам нічого робити.
На продукти ми теж не витрачалися, бо мама сказала, що все сама приготує. І для нас це реальна економія, бо хто готувався до свят, то знає, що це кілька тисяч гривень треба.
І додому мама нам дала усього – і голубці, і холодець, і мясо-ковбаси. Посиділи ми гарно, відпочили, у мами великий будинок, місця багато. А природа яка чудова, дерева цвітуть, погода гарна, ми на вулиці шашлик смажили.
Не знаю як чоловік, а я дуже задоволена. І за маму радію, вона нам представила нарешті Віктора – чоловіка, з яким у неї стосунки, і з яким вони вирішили зійтися.
– Перетворила Великдень на оглядини, теж мені наречена. Не розумію, навіщо їй в 60 років заміж? – мій чоловік не міг змиритися з тим, що теща вирішила привести в свій дім чоловіка.
І справа не в тому чоловікові, а в будинку, власне. У мами моєї дуже гарний великий дім, вона сама його збудувала, бо була заробітчанкою багато років.
За свої, заробітчанські, гроші вона цей дім і звела. Мені ж мама квартиру гарну купила, в новобудові.
Я у мами єдина дитина, тож зрозуміло, що з часом все мені дістанеться. Але мама моя доволі молода жінка, з моїм батьком вона розлучилася майже відразу після мого народження. Заміж більше не виходила, працювала багато, а тепер вирішила влаштувати своє особисте життя.
Маму свою я люблю, бажаю їй щастя, вважаю, що вона це заслужила. Про Віктора я знала, мама мені про нього розповідала, але познайомилися ми вперше.
З цим чоловіком мама познайомилася ще в Італії. Він з сусідньої області, але після розлучення поїхав до своєї рідної сестри в Рим, яка теж заробітчанка.
Поки мама була в Італії, вона нам дуже допомагала. Після того, як вона в своєму будинку все впорядкувала, вона вже практично всі гроші нам віддавала.
Приїжджала мама додому раз на рік, в основному на Великдень. Чоловік дуже любив до тещі в гості їхати, бо з пустими руками від неї він ніколи не повертався. Мама давала стільки, скільки він просив, бо розуміла, що все це для нашої сімʼї.
Очевидно, що і цього разу чоловік сподівався, що і цього разу так буде. Мій чоловік дуже хотів нову машину. Вже навіть модель запримітив і все порахував. Якщо він продасть свою стару машину, то треба ще додати 12 тисяч євро.
І він сподівався, що моя мама, як завжди, з радістю допоможе зятю.
Але крім голубців і холодцю мама нам нічого не дала. Мрія чоловіка про нову машину луснула як мильна бульбашка.
У мами гроші є, я це знаю, вона привезла з собою кругленьку суму. Але їй самій треба, бо в Італію на заробітки вона не збирається повертатися, а жити за щось треба.
Очевидно, що і у Віктора є щось підскладано, але мама звикла розраховувати лише на себе, тому і не спішить розкидатися грошима. І я її розумію.
– Мені потрібна ця машина, тому ти маєш сама у своєї мами грошей попросити, – каже чоловік.
А я не вважаю, що я маю це робити, бо ж мама якби хотіла, то б дала сама. А клянчити я не вмію. Проте чоловік наполягає. А я не знаю, чи варто це робити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
