Головна

Життєві історії

Права ти, Лілечко, на всі сто. І правильно все кажеш. От тільки в житті по-різному буває, не знайшлася ще така людина, щоб у неї все ідеально було, «як книжка пише». – Може і ти так. Але є речі, які мають цінність. І не все пробачити можна. Ліля дивилася на Артура, а в її очах була пустота. Говорила вона спокійно, і це означало, що нарешті вона все відпустила. Зараз все просто, от тільки дорога до цього прощення була тернистою
Життєві історії 0
– Права ти, Лілечко, на всі сто. І правильно все кажеш. От тільки в житті по-різному буває, не знайшлася ще така людина, щоб у неї все ідеально було,
Михайле, одна надія на тебе. Допоможеш мені город засадити? – питає Марія і ледь не плаче. – Марусю, та ти ж казала, що в в минулому році востаннє займатимешся городом, – усміхнувшись, нагадав сусід, по діловому поправляючи вус. – Казала, але бачиш який час непевний, а маєш свою городину, то вже не страшно зимувати, – пояснює Марія, стискаючи в руці край фартуха. – Ти не хвилюйся, задарма я не хочу, я тобі заплачу, – проситься жінка. – Не знаю, не знаю… Подумати мені треба, – намагається тримати інтригу Михайло
Життєві історії 0
– Михайле, одна надія на тебе. Допоможеш мені город засадити? – питає Марія і ледь не плаче. – Марусю, та ти ж казала, що в в минулому році
Що ти там робиш, мамо? – питає мене дочка. – Не розумію, що таке? Де гроші? Тут лише 500 євро. Ти їх кудись переставила? – питаю я із здивуванням свою дочку. – Облиш, мамо, ти що, приїхала гроші рахувати чи нас побачити? – спокійно відповідає мені донька. – Я гроші витратила. Я була спантеличена, бо розраховувала на те, що в мене є гроші, а виявилося, що в мене їх нема
Життєві історії 0
– Що ти там робиш, мамо? – питає мене дочка. – Не розумію, що таке? Де гроші? Тут лише 500 євро. Ти їх кудись переставила? – питаю я
Коли ми купили квартиру з чоловіком, то й гадки не мали, що задумала свекруха. Ми вважали, що вона хоче нам добра, але помилялися дуже
Життєві історії 0
На сьогоднішній день матері мого чоловіка вже 75 років виповнилося. Тетяна Михайлівна все своє життя пропрацювала на керівній посаді, вона багато років була директором на великому державному заводі,
На зустріч із співробітниками чоловіка Валентина довго збиралася, весь день чепурилася, але коли чоловік подивився на неї, то поїхав на корпоратив сам. Валентина такого аж ніяк не очікувала від чоловіка, з яким вона прожила 20 років, якому служила вірою і правдою, і заради якого собі у всьому відмовляла, аби лише у нього все було найкраще, тому після цього випадку жінка вирішила змінитися
Життєві історії 0
Весь день Валентина провела біля дзеркала, останній раз вона так прибиралася хіба що на своє весілля. Але ж з того часу минуло 20 років. Жінка картала себе, що
Коли моя подруга, теж заробітчанка, захотіла в мене позичити 5 тисяч євро, я дуже здивувалася, але дала їй цю суму. Після цього ми обоє поїхали додому і через тиждень Марина попросилася до мене в гості, щоб подивитися як я живу. І яким же було моє здивування, коли подруга так швидко повернула мені борг. – Не треба мені було цих грошей. Я тебе хотіла вберегти, бо думала, що це у всіх так, як у мене
Життєві історії 0
– Ларисо, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Марина, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися
Як ми з чоловіком дізналися, що зовиця збирається будувати двоповерховий будинок, раділи за неї. А коли почули про свекруху, то розчарувалися дуже
Життєві історії 0
Моя свекруха свого часу взяла земельну ділянку в нашому селищі. Ще в ті роки приватизація такої земельної ділянки коштувала майже 18 тисяч гривень. Тамара Дмитрівна прийшла до нас
Я лягла спати з неприємним осадом на душі, а вранці прокинулася, дивлюся, а дві мої дочки на кухні вже щось куховарять. Підходжу ближче, чую знайомий запах. Та це ж голубці! – Мамо, ми вирішили зробити тобі приємне, бо зрозуміли, що ти засмутилася через ті голубці. – Справа не в голубцях, а у вашому ставленні до мене, – кажу. – Любов і турбота проявляється в дрібницях. – Та ми це вже зрозуміли, мамо. Не ображайся. Просто поки тебе не було, ми від тебе уже дещо відвикли. Будемо виправлятися
Життєві історії 0
– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе
Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав
Життєві історії 0
– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна,
А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів не вибирала, коли пояснювала моєму сину, що я з ними жити не можу. Очевидно, вони були впевнені, що я не чую їхньої розмови. Хоча, невістка може і спеціально голосно говорила. Це вже не має значення. Зрозуміло лише одне – в домі сина, якому я все життя допомагала, мені місця немає
Життєві історії 0
– А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів

You cannot copy content of this page