Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, – радісним голосом повідомляє мені сестра мого чоловіка. Я від несподіванки навіть не знала, що й сказати, бо ще в минулому році я собі дала обіцянку, що більше ніяких зборищ у своєму домі я робити не буду. Справа в тому, що відколи ми з чоловіком переїхали у свій заміський будинок, відтоді у нас немає спокою. Усі родичі, і з моєї сторони, і із сторони чоловіка також, чомусь вирішили, що у нас вдома – найкраще місце для проведення новорічно-різдвяного періоду
– Світлано, готуйся, в цьому році ми усі дружною компанією до тебе приїдемо, – радісним голосом повідомляє мені сестра мого чоловіка. Я від несподіванки навіть не знала, що
З Вірою ми дружили багато років, вона була моєю найкращою подругою, я добре знала її. Коли ми вийшли заміж обоє, то теж гарно спілкувалися. Але Віра мені нічого не розповідала про своє сімейне життя, на відміну від мене – я з нею ділилася усім про наше життя з чоловіком. Про що зараз неймовірно шкодую
Я довго вагалася, чи варто писати цю історію. Можливо, мені краще просто залишити її в пам’яті, але, чесно кажучи, з часом вона стає все більш важчою для мене
Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило, але я і подумати не могла, що мене вдома чекає. Я думала, що коли повернуся, усе зміниться: він скаже, що любить, що чекав мене. Але замість цього – чоловік поставив мене перед фактом, що доробить вдома все, як я хотіла, а потім піде від мене. Що робити – я просто не уявляла. Будинок є, все в будинку є, я з грошима додому приїхала – але все це раптом стало не важливим і не значущим. Чоловік вирішив йти від мене, бо за той час, поки мене не було, у нього з’явилася інша жінка
– Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило,
Я стояла на порозі будинку, тримаючи в руках валізи, і не могла повірити, що все це відбувається зі мною. Я дивилася на жінку, яка похапцем збирається з моєї хати, на чоловіка, який не переставав повторювати, що я все неправильно зрозуміла, а в голові гули слова моєї італійської подруги: “Жанно, додому без попередження ніхто не їде.” Але я поїхала, хотіла сюрприз зробити, а в підсумку сюрприз зробили мені
Я стояла на порозі будинку, тримаючи в руках валізи, і не могла повірити, що все це відбувається зі мною. Я дивилася на жінку, яка похапцем збирається з моєї
Мама моя хоче поговорити про щось з тобою, вона каже, що це дуже важливо, – сказав Марині якось чоловік. За пів години на порозі з’явилася свекруха. Вона, як завжди, була гарно одягнена з красивою зачіскою, адже добре доглядала за собою. – Невістко, ти маєш половину своєї квартир оформити на мого сина, бо в нас в родині ще такого не було, щоб чоловік жив у дружини
Марина похмуро розглядала чергову подряпину на паркеті – то був слід від недавнього візиту її свекрухи. Тамара Вадимівна знову приходила з “добрими порадами” і примудрилася подряпати підлогу, пересуваючи
Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат, коли я покликала його на новосілля. Ми з чоловіком, нарешті, переїхали у свій заміський будинок, який будували кілька років. Мені 40 років, з них з чоловіком я вже 15 років разом, і майже весь цей час ми відкладали на будинок нашої мрії. І хоч пішло багато часу і грошей, та результатом ми задоволені. Вирішили робити входини, невеликі такі, лише для найближчих людей. Валерія я не дуже хотіла кликати, бо останнім часом в мене з ним не дуже гарні стосунки, але мама мене попросила, але я вже й не рада, що я це зробила
– Сестричко, оце ти молодець! Зацінив, круто, – каже в захопленні мені мій брат, коли я покликала його на новосілля. Ми з чоловіком, нарешті, переїхали у свій заміський
Я забігла після роботи додому, щоб взяти гроші і в супермаркет піти, сподівалася купити дещо зі знижками до свят. Стала шукати гроші, а їх ніде немає. Вже розхвилювалася, бо сума там була чимала, але де тільки не дивилася – немає. Різні недобрі думки крутилися вже в голові, а потім я згадала, що в нас же моя рідна сестра гостює і аж недобре стало
Ми живемо з Олегом разом вже більше п’яти років у шлюбі, і я завжди вважала, що мені дуже пощастило мати такого чоловіка, адже весь цей час ми крокували
Свати знайомитися не приїхали, вони живуть доволі далеко і відразу попередили, що нічим, крім домашніх продуктів, вони не можуть допомогти. Але неабияк зраділи, що у зятя є квартира, і їм не доведеться хоч про житло для доньки дбати. Я була настільки засмучена, що навіть весілля не хотіла робити, але син і не наполягав, вони просто розписалися. Здавалося б, тут можна б було мені і видихнути, але великі справи лише починалися. Ні син, ні невістка не мали стабільної роботи, тому за комуналку платила я, а продукти, як і домовлялися, передавали з села свати
– Я думаю, Тамаро, тобі не варто так поспішати з рішенням. Все ж, це твій син, і іншого у тебе не буде. А те, що невістка не така,
Ну що, бізнесменка? – буркнула свекруха з порогу. Олена опустила очі, адже відчувала свою вину, що дуже пізно повернулася з роботи і чоловікові не приготувала вчасно вечерю. – Дружина, в першу чергу, має про чоловіка свого думати, а не про заробітки якісь. Чоловік її голодний вдома сидить, одяг у нього не прасований. Щоб ти робила, якби не я? Сину, не мовчи, скажи ти вже щось їй, нарешті, – не вгавала свекруха
Олена втомлено сіла на старий диван, тримаючи в руках зошит, в який вона записувала усі сімейні витрати на продукти і різні. Ще один місяць добігав кінця, а грошей
Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити! – До чого тут гроші? Я ще навіть не погодилася, – кажу. – То що тобі заважає купити квартиру внучці? Мамо, за два роки ти вже, напевно, чимало склала, а весілля ми плануємо робити на наступний рік, то ж за рік ти ще назбираєш грошей, і зможеш гонорово внучці на весілля ключі від квартири подаруєш, – мріє моя дочка
– Ти запитай, чи ти йому без грошей потрібна? – каже мені донька. – Мамо, ну ти собі і надумала – на старості років за італійця заміж виходити!

You cannot copy content of this page