Після того, що розповів чоловік, мені захотілося провідати свекруху, і я запропонувала, щоб ми разом поїхали до неї. Захар відмовився, сказав, що не варто маму турбувати, їй відпочити треба. А я заспокоїтися не могла, тому сама поїхала до свекрухи, нічого не сказавши своєму чоловікові про це. І яким же було моє здивування, коли мені відчинила двері свекруха, яка мала просто сяючий вигляд. На хвору людину вона аж ніяк не була схожою. Мама чоловіка явно не чекала мене, тому не знала, чи запрошувати мене до себе в квартиру, чи зачинити переді мною двері. Насправді, краще б вона зробила друге, бо коли я таки зайшла до неї в квартиру, то була дуже здивована побаченим
– Захаре, а де гроші? Я ж ще кілька днів тому тут їх бачила? – здивовано запитала я у чоловіка, не виявивши достатньо великої суми у нашому сховку.
Я не стала чекати, поки чоловік прийде додому і скаже, що розлучається зі мною. Поки він мовчав – не казав ні так, ні ні, я швиденько розрахувалася з роботи, з якої і так збиралася давно йти, і сказала усім, що їду в Італію на заробітки, мовляв, починаємо будинок будувати. Зібралася і поїхала. Так що чоловік і не встиг мене ошелешити новиною, що йде з сім’ї. А потім, взагалі, ця тема затихла. Чи то він залишив свою коханку, чи то тепер зручніше стало з нею зустрічатися, бо мене нема, але він залишився вдома. Я теж не піднімала зайвий раз це питання. Подумала, що нехай вже все йде своєю чергою, а потім я йому сюрприз влаштую
– А я з своїм чоловіком аж через 20 років розлучилася! Коли зрозуміла, що він настільки знахабнів, що готовий привести свою пасію в мій дім. І залишила його
В той день Наталка з чоловіком приїхали в село, а за ними і Андрій з Лілею і синочком. Без Тарасика вони в село ніколи не їхали, бо малий завжди дуже хотів до дідуся. Іван Петрович обережно поділив урожай на дві однакові частини: одну він приготував для доньки, а іншу для невістки. Наталя, як завжди, фиркнула, що не треба їй цього непотребу, мовляв, що вона з двома ящиками помідорів робити буде? А Ліля взяла, ще й дякувати сильно свекру стала. – Що, підлещуєшся? Бо на хату батькову оком кинула? – зачепила невістку Наталя. Тоді Ліля і вирішила, що настав час поговорити
– Я не розумію, батьку. Я – тобі донька рідна, а Ліля – всього лиш невістка. Чого ти так їй у всьому догоджаєш? – стала картати донька Івана
Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто хвилюватися, я якось сама спробую все це донести. Не перший раз, – стала виправдовуватися Марина. – Отож бо, що не перший раз. А себе любити любити треба. Сідай хутчій, так і легше, і швидше буде, – скомандувала Світлана. Марина таки скористалася пропозицією подруги і сіла до неї в машину, навіть не уявляючи, які зміни в житті у неї відбудуться
– Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто
Через три дні після того, як я мамі обновки подарувала, їду я машиною з роботи, і бачу, йде моя сестра, взута в тих нових туфлях, які я подарувала мамі. У них однаковий розмір, і я це не врахувала. А Ілона скористалася. – Сідай, сестричко, в машину, –кажу. – Додому підвезу. – Навіщо мені додому? Я ж лише звідти, – стала обурюватися сестра. – Додому ми поїдемо, щоб ти перевзулася і не знищила мамині туфлі до того, як вона їх одягне. І як ти посміла взути їх першою? – А що тут такого? – не бачила проблеми Ілона. – Що я з ними за один день зроблю? І взагалі, я на зустріч запізнююся. Ілона нервово відписувала комусь повідомлення і я встигла помітити, що у неї новий манікюр. Я зрозуміла, що одними туфлями тут не обійшлося, вона маму добряче підчистила
– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками. – Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А
Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про квартиру. – Юрчику, а як ти дивишся на те, щоб нам помінятися квартирами? – каже свекруха. Мені ця ідея не сподобалася, але чоловік переконав його зробити так, як каже його мама
Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються
В неділю нас чекав неабиякий сюрприз. Прийшли батьки Олександра і ми з чоловіком лише переглянулися. Відразу було видно, що особливими манерами вони не вирізняються. Майбутній сват поплескав мого чоловіка по плечу, і відразу перейшов на ти. А сваха зайшла на кухню не чекаючи запрошення, і почала розкладати їжу, яку вона привезла з собою. – Свахо, ну навіщо було так турбуватися? У нас все є, ми готувалися до вашого візиту. – Що у вас там є? Мабуть, все в магазині купили? У нас все домашнє, свіженьке. За годину ми вже з сватами спілкувалися так, наче зналися все життя. Так, вони люди з села, прості, але зате щирі і відкриті, зараз це рідкість велика
В суботу зранку я пішла на ринок, купила продуктів, і збиралася варити суп з гарбуза, бо чоловік давно просив. Зайшла на кухню, розклалася. Раптом вбігає щаслива Оленка і
Зараз у мами мого чоловіка зменшилася кількість грошей, бо відкладеного вона не мала нічого, а теперішньої пенсії їй не вистачає. Тому свекруха вирішила переїхати до нас на час опалювального сезону. – Ти ж розумієш, це мама, ми не можемо їй відмовити, – заявив мені Максим. Я не дуже хотіла жити з  свекрухою, але перечити чоловікові не стала, щоб не псувати наші з ним стосунки. До того ж, я припустила, що тепер свекруха буде допомагати нам з дітьми. Якою ж я була наївною
– Треба щось робити, Максиме. Так далі тривати не може. У нас двоє дітей, один в садочок ходить, інший в школу, витрати великі, а а нам грошей не
Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам нічого не дали, – заявила мені невістка. – Це я не дала? А те, що я вже пів року як вам з дитиною допомагаю – це не рахується? – кажу і мало не плачу. – Так ви ж у нас жили! Пів року за наш рахунок! – не мовчить невістка. – Жила. Бо ви мене покликали. А у мене, взагалі-то, своя хата є. І я маю де жити. Невістка так розійшлася, бо дізналася, що я город продала і гроші доньці віддала. А вона вважає, що так не чесно
– Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам
Характер свахи я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла до мене дивитися, а треба їй щось від мене. І я як у воду дивилася. – Робіть, свахо, каву. Ви, напевно, багато доброї італійської кави привезли? І гроші, мабуть, теж привезли. Власне, за чим я до вас прийшла – мені тисяча євро потрібна. Я знаю, що гроші у вас є, то позичте по-родинному. Каву я зробила, мені не шкода, а далі і кажу: – Звиняйте, Анно, але гроші я вам не позичу
– Яке ж у вас тут все гарне! Троянди – така краса! А хто за ними доглядає, коли вас нема, Маріє? – стала хвалити мене сваха, коли в

You cannot copy content of this page