Ця квартира мала мені дістатися, і я вже потім мала б її ділити на вас трьох, або віддати комусь одному. А ти мене обійшла. Не сподівалася я від тебе такого, – мама розійшлася не на жарт. – Мамо, заспокойся. Просто згадай, хто бабусю доглядав до останнього? – питаю. Та для мами це був не аргумент. Вона стоїть на своєму – я цю квартиру отримала незаконно, бо це житло її матері, і воно мало дістатися їй. Мова йде про трикімнатну квартиру моєї бабусі, яку я нещодавно отримала в спадщину. Бабуся залишила заповіт, в якому вказала тільки мене. Інших своїх внуків – моїх молодших брата і сестру вона навіть не згадала
– Значить так, квартиру ти цю продаєш, а гроші ділиш на три частини. Хоча ні, стривай – на чотири, бо я теж претендую на свою частку тут, –
Син привів до нас свою дівчину знайомитись, бо зібрався одружуватися. Показала майбутня невістка не лише свій яскравий зовнішній вигляд, але і свій примхливий характер. Хоч вона мені і не сподобалася, та виду я не подала, стала припрошувати їх до столу, сама бігаю, накладаю страви, щоб все тепленьке було. І так, мимохідь, я попросила Аліну, щоб вона допомогла мені розкласти серветки і столові прибори. А вона як глянула на мене з-під своїх накладених вій, і каже, що це не дуже гарно гостей змушувати щось робити. Я від несподіванки ледь тарілку з голубцями не упустила на підлогу. Оце так відповідь, нічого не скажеш
– Я це їсти не буду, – сказала Аліна, моя майбутня невістка, і відсунула тарілку. За весь вечір Аліна з’їла лише один бутерброд з прошуто, і випила чай.
Якось в неділю до нас прийшла сваха, мама моєї невістки. Було це з самого ранку, і вони думали, що я ще сплю. Говорили вони не дуже тихо, тому мені вдалося почути їхню розмову. – Яка ж ця італійська кава таки смачна! Донечко, дай мені додому кілька пачок, поки сваха спить, – каже невістці її мама. Мені це не сподобалося, але я слухала далі. – І чого вона сюди приперлася? Хіба сама не розуміє, що вона заважає вам, молодим. Хай би відразу йшла в свою стару хату, і не крутилася б тут у вас під носом, – висловлювала свої думки вголос сваха, попиваючи мою італійську каву, сидячи на моєму кріслі, і зрештою, в моїй хаті
– То такий жарт, чи ти щось переплутала, мамо? – питає мене з нотками претензій син. Я вдаю, що нічого не розумію, хоча чудово усвідомлюю, що саме його
Приїхав свекор з санаторію з неймовірними емоціями – він і почувається значно краще, і виглядає краще, наче помолодів. Його обличчя сяє, видно, що він щасливий. І я впевнена, що це не через курорт, а через те, що він відчув чи не вперше в житті, що і про нього хтось потурбувався. І нам теж неабияк приємно. Знаєте, є такі люди, які готові заради інших на все, а їм самим нічого не треба. Але це неправда. Любові і турботи потребують усі люди без виключення
– Миколо, а що ми подаруємо твоєму батькові на день народження? – питаю. Я глянула на календар, і зрозуміла, що у свекра через 10 днів день народження. І
Накупила гостинців, і в четвер зранку вирушила. Дорога зайняла трохи більше 30 годин, але вони мені пролетіли як одна мить, так я чекала на зустріч з рідними – з чоловіком і сином. Та натомість на мене на моєму подвір’ї чекала якась незнайома мені жінка. Одягнена вона була в мій улюблений махровий халат, який мені колись чоловік подарував на день народження. – Хто ви? І що ви робите на моєму подвір’ї в моєму халаті? – запитала я відразу, навіть не привіташись. – Я – Оля. І це мій халат, виявилося, що Іван і вам, і мені купив однакові, – незнайомка відверто сміялася з мене
– Що, завтра вже додому? – питає мене Олександра, моя подруга, з якою я в Італії познайомилася. – Так, – радісно відповідаю. – Нарешті! Нарешті я побачу чоловіка,
Про всяк випадок, Ірина вирішила перестрахуватися і сказала сину, що хоче на певний час припинити вкладати гроші у будинок, бо планує купити квартиру. Дім, який вони будували, уже майже був готовий. 5 років заробітчанства вистачило для того, щоб і збудувати, і ремонт зробити. Навіть основні меблі є – кухня і спальня, так що жити вже в ньому можна. На велике здивування Ірини, Алла була таки права, бо коли її син почув про те, що мама перестане висилати їм гроші, а вони вже звикли до заповітної тисячі євро щомісяця, то так обізлився, що перестав навіть мамі телефонувати
– А я тобі кажу, що не потрібні ми своїм дітям без грошей, – переконувала одна заробітчанка іншу. Алла – заробітчанка зі стажем. Вона вже 20 років в
Якщо вже прийшла, то заходь, Галино, до хати, – Петро хоч і був неабияк здивований появою своєї колишньої дружини у себе на подвір’ї, але запросив її до хати. Минуло вже більше 20-ти років як вони розійшлися. Петро став жити з своєю новою пасією, а Галина поїхала на заробітки в Грецію. А тепер, наче цього всього і не було, прийшла Галина першою до Петра – не то миритися, не то чогось просити у нього. Чоловік, скроні якого давно вкрила сивина, глянув на свою уже немолоду дружину. – Заходь, Галино, і кажи чого прийшла
– Якщо вже прийшла, то заходь, Галино, до хати, – Петро хоч і був неабияк здивований появою своєї колишньої дружини у себе на подвір’ї, але запросив її до
Я передумала, сину. Тепер мовчати буду і слова зайвого твоїй Олені не скажу. Так що, повертайтеся до мене, а то я сама розкошую в трикімнатній квартирі, – каже по телефону свекруха моєму чоловікові. А я стою біля нього, чую всю їхню розмову, і чекаю, що він їй відповість, особливо після того, як підло і некрасиво вона вчинила на нашому весіллі
– Я передумала, сину. Тепер мовчати буду і слова зайвого твоїй Олені не скажу. Так що, повертайтеся до мене, а то я сама розкошую в трикімнатній квартирі, –
Та він молодший від тебе на 10 років! Я тебе не розумію, мамо, про що ти, взагалі, думаєш, – заявила мені моя донька Лариса. Я в п’ятницю ходила в кіно з одним чоловіком, і там за випадковим збігом обставин зустрілася з своєю донькою, яка привела дітей на мультик. Спочатку я хотіла від неї втекти, зробити так, щоб вона мене не побачила, і щоб не було зайвих розпитувань. Але мені не вдалося цього зробити, донька все побачила, і тепер хоче, щоб я переписала на неї свою квартиру
– Та він молодший від тебе на 10 років! Я тебе не розумію, мамо, про що ти, взагалі, думаєш, – заявила мені моя донька Лариса. Я в п’ятницю
Навіщо тобі дві машини? Одну можеш мені віддати, – заявила мені моя рідна сестра, коли дізналася, що ми з чоловіком придбали новий автомобіль. – Вибач, – кажу, – але це вже занадто. Машину ти не отримаєш, тому що вона дорога, та й мій чоловік не дозволить мені її тобі просто так віддати. – Зрозуміло. Вам, багатіям, нас, бідних людей, не зрозуміти. Жадібна ти, і твій чоловік такий самий, – сказала мені Аня і поставила слухавку. Минуло два місяці, а вона зі мною не розмовляє. Образилася на мене за те, що я машину відмовилася їй подарувати
– Навіщо тобі дві машини? Одну можеш мені віддати, – заявила мені моя рідна сестра, коли дізналася, що ми з чоловіком придбали новий автомобіль. – Вибач, – кажу,

You cannot copy content of this page