– Я передумала, сину. Тепер мовчати буду і слова зайвого твоїй Олені не скажу. Так що, повертайтеся до мене, а то я сама розкошую в трикімнатній квартирі, – каже по телефону свекруха моєму чоловікові.
А я стою біля нього, чую всю їхню розмову, і чекаю, що він їй відповість.
– Мамо, це дуже неочікувана пропозиція. Мені треба з дружиною порадитися, – обережно каже Олег і дивиться на мене.
– Синку, що тут думати. Погоджуйтеся. Я навіть весільний подарунок вам купила – телевізор, – випалила свекруха. – Приходьте завтра з Оленкою до мене в гості, зробимо перемир’я і поговоримо, – каже.
Чоловік поставив слухавку і дивиться на мене.
– Що скажеш?
– Не знаю, – кажу. – Але з твоєю мамою я жити не хочу. Від неї чого завгодно можна сподіватися. Краще жити в курені, або в хаті з лободи, ніж в хоромах, але разом з твоєю мамою. Не ображайся, але це правда.
Олег нічого не говорив, бо і сам розумів, що я права. Але я його розумію, це його мама, і треба з нею якось продовжувати спілкуватися. Тому я погодилася піти на вихідних до свекрухи в гості, забувши всі старі образи.
Олег у своєї матері – єдиний син. Свекра не стало 4 роки тому, тож свекруха зараз сама живе в своїй трикімнатній квартирі, де у неї все ідеально.
От тільки рік тому Олег привів в цю квартиру не ідеальну мене. Його мама не приховувала, що я їй не сподобалася, але Олег відразу сказав, що я його наречена, і це не обговорюється.
Почали ми планувати весілля. Вирішили нічого грандіозного не робити. Але мені хотілося бути в білій сукні.
Ресторан замовляти не було сенсу, оскільки ми запросили лише родичів та близьких друзів. Тож святкували весілля у трикімнатній квартирі свекрухи.
Церемонія одруження була призначена на 10 ранку, потім фотосесія, а потім уже гуляння.
За столом зібралося приблизно 30 осіб, усі почали нас вітати, говорити тости та дарувати подарунки.
Я здогадувалася, що мати мого нареченого заздрісна жінка, яка дуже любить гроші. Однак я не уявляла наскільки…
Коли свекрусі дали слово для привітань, вона заявила, що жодного подарунка чи гроші не даруватиме, і вручила нам просту листівку.
– Я вам квартиру надала для житла, стіл накрила за свій кошт. За все треба платити, тож грошей я дарувати не стану. Думаю, моя допомога – найкращий подарунок!
Коли я це почула, я зблідла. Таке враження, що нас свекруха великодушно з вулиці підібрала, наче яке бродяче кошеня.
Так, у мене немає власної квартири, і батьки мої далеко, до них я не можу поїхати, але мені лише 25 років, я ще молода. І я впевнена, що з часом ми з чоловіком самі заробимо собі на квартиру, але зараз нам і справді тимчасово потрібна підтримка рідних.
Щодо того, що свекруха сама на стіл витрачалася – це теж неправда, ми всі скидалися, і я, і мої батьки, і Олег. А свекруха допомогла все приготувати і накрити стіл.
Гості були ошелешені такою поведінкою матері нареченого, проте нічого їй не сказали. Хоча було видно, що їм не сподобалася така заява.
Ну хіба не можна було придумати кращий тост на весіллі свого єдиного сина? Ні, треба було все зіпсувати своїми докорами.
Раптом Олег підвівся і промовив:
– Твоїх грошей мені не треба! А за квартиру ми тобі віддаємо три тисячі гривень щомісяця на комунальні витрати, та й продуктів багато купуємо. Батьку було б соромно за тебе!
Бабуся по лінії батька зробила нам грошовий подарунок у розмірі 50 тисяч гривень, і ми вирішили винаймати квартиру. Це буде краще, ніж постійно нервувати з такою свекрухою.
Ось так підло і некрасиво вчинила мати нареченого на весіллі.
А тепер вона хоче, щоб ми все забули і повернулися до неї. Я навіть знаю чому – треба на зимовий період багато платити за комуналку, а вона сама не справляється.
І їжу також ми завжди додому приносили, купували ми завжди дорогі продукти, тож свекруха біля нас добре їла, адже у нас все спільне було.
Не знаю я, чи варто нам приймати її пропозицію. Я думаю, що люди не міняються, особливо такі як моя свекруха.
Чоловікові, бачу, кортить переїхати до мами. Він вірить, що вона все усвідомила і не стане більше так себе поводити.
– Оленко, мама ж нам телевізор в подарунок купила, в нашу кімнату поставила – виправляється, – каже мені Олег.
Та я просто впевнена, що вона цей телевізор в кредит взяла, і як тільки ми до неї переїдемо, вона скаже, щоб ми цей кредит самі сплачували.
Я не хочу ні за що переїжджати до свекрухи. А чоловік хоче. І як дійти згоди в цьому питанні – я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
