– Я це їсти не буду, – сказала Аліна, моя майбутня невістка, і відсунула тарілку.
За весь вечір Аліна з’їла лише один бутерброд з прошуто, і випила чай. І це при тому, що столи ламалися від наїдків. Я зробила два салати – Олів’є і з крабових паличок. Голубці зробила. Запекла м’ясо з овочами, картопельки підварила, пюре зробила. Нарізку м’ясну, сирну, овочеву. І з переліку усіх цих страв Аліна не знайшла, що поїсти.
Я відразу як тільки її побачила, зрозуміла, що без проблем не обійдеться. Вигляд у неї був як у ляльки Барбі. Я таких дівчат лише на обгортках журналів бачила.
Син привів до нас свою дівчину знайомитись. Юрій у нас єдиний син, йому в наступному році буде 30, тож давно вже пора було обзавестись сім’єю. А він все ніяк не міг знайти ту одну-єдину.
Тепер знайшов нарешті, повідомив нам з чоловіком, що буде одружуватися, і ми, звичайно, захотіли познайомитися з майбутньою невісткою.
Я всяке могла припустити, та ще, що я побачила, мене дуже вразило. Аліна одягалася надто модно і яскраво, макіяж такий, наче вона на новорічний корпоратив зібралася. Нігті такі довгі, що я таких ще зроду не бачила, вони їй заважали навіть виделку в руках тримати.
Показала майбутня невістка не лише свій яскравий зовнішній вигляд, але і свій примхливий характер.
Хоч вона мені і не сподобалася, та виду я не подала, стала припрошувати їх до столу, сама бігаю, накладаю страви, щоб все тепленьке було.
І так, мимохідь, я попросила Аліну, щоб вона допомогла мені розкласти серветки і столові прибори. А вона як глянула на мене з-під своїх накладених вій, і каже, що це не дуже гарно гостей змушувати щось робити.
Я від несподіванки ледь тарілку з голубцями не упустила на підлогу. Оце так відповідь, нічого не скажеш.
Та я вирішила не загострювати на цьому увагу, щоб не псувати ні собі, ні іншим настрій з самого початку. Та настрій у мене таки ще більше зіпсувався, коли я побачила, що невістка демонстративно відсунула від себе тарілку і заявила, що нічого з того, що є на столі, вона не їсть.
Коли син з нареченою пішли, я сильно розплакалася. Я бачила, як Юрій закохано на неї дивиться, просто не зводить з неї очей, і не бачить в ній жодного недоліку, вона для нього ідеальна. І я розуміла, що що б я не сказала, яку пораду я б не дала – син мене не послухає.
– Чого ревеш? Радіти б мала, що син одружується, а ти сльозами своїми його благословляєш? – замість того, щоб підтримати, став картати мене мій чоловік.
– А ти її сам хіба не бачив? Як наш син міг вибрати собі таке чудо?
– Кого вибрав, з тією і жити сам буде. А нам що до того? Не вигадуй, Марусю, проблем там, де їх немає, а краще спати лягай.
– Я не хочу, щоб Юрій з нею одружувався.
– Не хоче вона. А хіба тебе хтось питає? – розсміявся чоловік. – Син вже зробив свій вибір. І нас він слухати не стане. Як і я колись не послухав свою матір. Ти що думаєш, що ти моїй мамі зразу сподобалася? – каже.
– Не зрозуміла… Вона ж до мене все життя дуже добре ставилася. Я думала, твоя мама мене любить.
– Полюбила вона тебе значно пізніше, в процесі. А як я тебе перший раз додому привів, то вона мене так вичитала, що це я собі таке знайшов, що я від неї без “будьте здорові” пішов.
– Оце цікавий поворот, – кажу я. Від зізнань чоловіка я вже забула про Аліну.
– Марусю, ти молодець. Зуміла завоювати любов і прихильність моєї мами. Зумієш і невістку нашу до нас прихилити, заради щастя сина і миру в родині, – каже чоловік.
– Як же я її прихилю до нас, ти бачив, яка вона високомірна?
– Бо молода ще. А любов’ю і терпінням всього можна досягнути, – дав мені мудру пораду мій чоловік.
Одружили ми сина. Стали молоді жити окремо, бо у Юрія була своя квартира.
Я в їхнє життя не лізла, але син сам завів традицію інколи по неділях ходити один до одного в гості.
Щоб знову не потрапити в неприємну ситуацію, я прямо запитала невістку, що їм приготувати. На диво, вона відповіла, що неділя – це день вареників, і вона їх любить, але не вміє готувати.
Це була та рятівна соломинка, за яку я вхопилася. Я зробила кілька видів вареників, пригостила дітей, невістка навіть дякую сказала. А я їй запропонувала, що якщо вона погодиться і матимете час, то на наступний раз ми можемо це разом зробити, щоб вона сама навчилася.
Так, по легенько, ми стали зближуватися з невісткою. Вона не погана, просто не їсть майонез, бо вважає його шкідливим. Голубці вона просто не любить, віддає перевагу модним зараз суші. Тому в перший раз за столом вона і справді не мала що їсти.
А вареники нас зблизили. Тепер ми з Аліною найкращі подруги. Вона мені онучку народила, а я їй в усьому допомагаю. Без того як мене попросять, я до них не йду, але ніколи не відмовляю, якщо дітям щось від мене треба.
Тепер я всім кажу, що у мене найкраща в світі невістка, і я не лукавлю.
Так про мене в свій час казала моя свекруха, і я з усіх сил намагалася бути найкращою.
Правий був мій чоловік, коли сказав, що любов’ю і терпінням можна досягнути усього, що тільки забажаєш.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
