Після останнього візиту до матері Денис прийняв рішення, що маму треба забирати в місто, адже їй потрібна допомога, і до лікарів ближче. Появі майбутньої свекрухи в їхньому домі Ліля аж ніяк не зраділа. Кілька днів вона ходила насуплена, попередивши Дениса, що вона не має наміру носити горшки за чужими їй людьми, а потім поставила умову – або вона в цій квартирі залишається, або Тамара Василівна. Денис мав почуття до своєї нареченої, але питання про перебування мами в його домі навіть не обговорювалося, тому він прямо сказав Лілі, що мама житиме з ними
– Лілечко, зрозумій, мама сама, ми обов’язково маємо до неї поїхати, у неї крім мене нікого немає, – Денис намагався пояснити своїй нареченій, що поїзда в село до
В неділю я до сестри на ювілей ходила, подарувала їй 300 євро. А зранку – бачу дзвінок від сестри. Я була впевнена, що Ольга телефонує щоб подякувати мені за подарунок, якою ж я була наївною! Сестра замість вітання, відразу заявила, що знати мене не хоче і що я спеціально це зробила. – Ольго, заспокойся. Краще поясни, що я зробила не так, бо не можу нічого второпати, – кажу
Оце сходила я на ювілей сестри, навіть не знаю, що тепер робити. В неділю моя рідна сестра Ольга святкувала свій 55-річний ювілей. Дата чудова, і я якраз додому
А я в Італію приїхала, щоб невістку додому повернути. Не знаю ще, як воно буде, але хоч спробую, – миловидна жіночка, якій уже під 60, розповідала іншим жінкам-заробітчанкам в парку свою історію. Всі уважно слухали, але не знали, що порадити, бо ситуація і справді була непроста. Три роки тому її невістка Тетяна поїхала в Італію, а тепер вирішила тут залишитися, от Марія і приїхала, начебто, її підмінити, бо хвилюється за долю сина і невістки
– А я в Італію приїхала, щоб невістку додому повернути. Не знаю ще, як воно буде, але хоч спробую, – миловидна жіночка, якій уже під 60, розповідала іншим
Заміж тобі пора, Оксано, а ти все по притулках бігаєш, допомагати – це добре, але і про себе треба подумати, – завжди сувора начальниця Наталя Юріївна не то вичитувала, не то намагалася напоумити молоду працівницю, яка знову запізнилася на роботу. – Знаю, що винна, але ми поїхали в притулок, а він за містом, хотіли відвезти корм собачкам, адже надворі холодно, а наша машина зламалася, тому так і вийшло. Але я все розумію, і якщо треба, то залишуся понаднормово, – запевнила Оксана. – Не треба, але вважай, це – останній раз, – попередила начальниця. Задоволена, що цього разу обійшлося, Оксана взялася до роботи, не підозрюючи, що це лише початок однієї гарної історії
– Заміж тобі пора, Оксано, а ти все по притулках бігаєш, допомагати – це добре, але і про себе треба подумати, – завжди сувора начальниця Наталя Юріївна не
Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла в кімнату до гостей, а Ліда кивнула головою на підлогу, і Віталій побачив те, що й вона – мокрі сліди на підлозі. Вони обоє перезирнулися, але вирішили поки-що не чіпати цю тему. Та вранці на маму чекав сюрприз
– Проходь, мамо, ми на тебе чекали, – каже син Віталій, а невістка забрала куртку і подає тапочки свекрусі. Раптом її посмішку змінило занепокоєння на обличчі. Марія пройшла
Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того, щоб викинути ці колготи у смітник, – Люба ніяк не могла заспокоїтися, вона не могла змиритися з вибором сина, тому і постійно вишукувала щось погане в невістці. – Мамо, мені вона підходить, дались тобі ті дирки. Настя для мене – найкраща. А те, що зашиває колготи, а не викидає, то навпаки, добре, значить вона у мене заощадлива, – пробував заступитися за свою дружину Іван. – Ага, скоро і ти біля цієї заощадливої дружини будеш в дірявих шкарпетках ходити, – артистично закочувала очі мама
– Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того,
Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що у нас один син, і ми маємо йому зробити гідне весілля. Та й родичі нас не зрозуміють, якщо ми по-іншому зробимо, – каже моя майбутня свекруха. Лариса Іванівна, мама мого нареченого, з самого початку була не в захваті від вибору сина, тому коли вона приїхала до нас в гості, домовлятися з моїми батьками про наше з Русланом весілля, вона продовжувала у тому ж дусі. На цей раз їй не сподобалося те, що мої батьки запропонували робити весілля у нас в селі
– Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що у нас один син, і ми маємо йому зробити гідне весілля. Та й
Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не буває, Світлано, і я тобі про це вже не один раз говорила, – кажу. – А Сергійко нам як рідний, він Миколу нашого татом називає, той його сином, а отже, я – бабуся, а ти – тітка. Та моя дочка не слухає мене, вона вважає, що я маю про рідних онуків дбати, тобто про її дітей
– Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих
Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки
– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, –
Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло
– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, –

You cannot copy content of this page