Головна

op

Я стояла на порозі з грошима, і не знала, заходити мені чи ні. Ольга якось так негарно мене зустріла, що я аж не сподівалася. – Не минуло і пів року як ти про борг згадала, – в’їдливо каже мені сестра. Вона почала говорити, що я надто довго віддавала їй ці гроші, тому я тепер винна їй ще й відсотки. Так що тепер я маю їй повернути аж тисячу двісті євро, хоча зичила я лише тисячу
Життєві історії 0
– Не минуло і пів року як ти про борг згадала, – в’їдливо каже мені сестра. А я стою на порозі з грошима, і не знаю, заходити мені
Оце я дожилася до того, що маючи двох дітей, мені просто нема кому допомогти. Чи про таку старість я мріяла? Адже я поки мала сили, то дуже дітям своїм допомогла. Але вони нічого не оцінили. Мені 67 років, і нещодавно я повернулася з Італії, де була на заробітках майже 16 років. Я б і далі там залишалася, бо хотілося ще і свій будинок до ладу привести, але я не встигла, бо здоров’я стало підводити настільки, що треба було їхати додому, і саме тоді діти мої показали своє ставлення до мене
Життєві історії 0
– Діти, у мене паркан похилився, треба було б приїхати і полагодити, – кажу я спочатку своїй доньці. Вони з зятем до мене частіше приїжджають, бо їм ближче.
Донька була неприємно вражена і тим, що я більше не зароблятиму гроші, і тим, що я хочу привести чоловіка додому. А мені була неприємною її реакція. Нещодавно вона приїхала до мене з Стасом. Вони живуть разом вже кілька років, але ще не розписані. – Мамо, нам нова машина потрібна. Ти ж маєш гроші. Купиш? – питає мене. – Заходьте в дім, спочатку чаю вип’ємо, а потім поговоримо, – кажу. Я пішла на кухню готувати чай і чую як донька з Стасом шепчуться. – Не купить вона нам нічого, – розчаровано каже Стас. – Не хвилюйся, я вмію просити, стара дасть все, що треба, – зухвало хвалиться моя донька
Життєві історії 0
– От і живи тепер з своїми грошима, якщо не хочеш рідній доньці допомогти! – каже мені Ірина. – Італія, мамо, тебе дуже змінила, тобі твої євро важливіші
Свекруха моя і справді дуже хороша дружина, мати, бабуся та господиня. Вона дбає про всіх. Коли її чоловік приходить з роботи, то поки миє руки і перевдягається, вона завжди встигає накрити стіл і подати вечерю. І завжди в неї всюди ідеально чисто. – Людмило, я коли до тебе не прийду, то ніколи у тебе порядку нема, – каже мені свекруха. Колись я на такі зауваження злилася, ображалася, а зараз, коли у мене позаду вже майже 20 років сімейного життя, і свекруху свою я знаю як своїх п’ять пальців, я спокійно сприймаю її критику
Життєві історії 0
– Людмило, я коли до тебе не прийду, то ніколи у тебе порядку нема, – каже мені свекруха. Колись я на такі зауваження злилася, ображалася, а зараз, коли
Моя жіноча інтуїція мене не підвела. Одного разу в п’ятницю чоловік повернувся з роботи трохи раніше, ніж звичайно. Відразу було видно, що він не в настрої. Діти побігли йому назустріч, хотіли обійняти, як це робили щоразу, як він повертався з роботи. Замість того, щоб у відповідь обійняти дітей, він просто пройшов у спальню, відкрив валізу і почав збирати свої особисті речі. Я розуміла, що відбувається, але не могла в це повірити. Я мовчки спостерігала і не могла вимовити жодного слова. – Що я зробила не так? – нарешті запитала. – Нічого. Просто я полюбив іншу і йду до неї, – відповів він 
Життєві історії 0
– Сергію, може скажеш, що сталося? Я ж бачу, що щось не так? – питала я свого чоловіка, але він мовчав, або казав скупу фразу, що все нормально.
В неділю зранку зайшов на моє подвір’я зайшов незнайомий чоловік і назвався моїм татом. – Донечко, не впізнаєш мене? Я – твій тато! Якою ж ти стала! Така красуня як мама, але очі мої, голубі, – каже. Гостей я не чекала, тому відразу покликала чоловіка. Незнайомець поспішив усе пояснити, виявляється, це мій тато, якого я не бачила багато років, бо він залишив нас з мамою, коли я ще була зовсім маленька
Життєві історії 0
– Донечко, не впізнаєш мене? Я – твій тато! Якою ж ти стала! Така красуня як мама, але очі мої, голубі, – каже мені незнайомий чоловік, який в
Одарка мовчала, дивилася у вікно, а Поліна продовжувала наводити аргументи, чому переїзд – це чудова ідея. – Будеш мати свою окрему кімнату, всі зручності, роботи в квартирі ніякої, лише телевізор дивитися і на лавочці з сусідами гомоніти. Ми вже навіть гарний варіант знайшли, тобі сподобається, – благала Поліна. Літня мама сказала, що подумає. Донька сприйняла це як напівофіційну згоду, і щаслива помчала в місто. Одарка вийшла на подвір’я, і справді, хата її потребує капітального ремонту, а грошей немає. І добре було б її продати, поки ще є покупці. Але ж її господарка, її айстри і жоржини, які цвітуть такими яскравими фарбами, що жити хочеться. Зрештою, як же її пес Бровко? Поліна сказала, що ніяких собак у квартирі не буде, тому доведеться вірного Бровка на сусідів залишити
Життєві історії 0
– Мамо, повір, в місті тобі буде значно зручніше жити. Ну чому ти така вперта? Продавай хату, купимо квартиру, і заживемо собі. Ну невже тобі мене не шкода?
Якось ми з Максимом гуляли в парку з коляскою, у нас син народився. Бачу, йде дівчина в тих сережках, які мала носити я. У мене сумнівів не було, це була нова обраниця Вадима. Я не помилилася, бо він підійшов до неї, обійняв, а коли побачив нас, то поспішив нам назустріч. – Я так і знав, що це не моя дитина. Права була моя мама! – сказав, і пішов. – Хто це? – запитала в нього та дівчина. – Так, ніхто. Обкрутити мене хотіла, але їй не вдалося, – почула я лише як відгомін їхньої розмови, бо вони стали швидко віддалятися від нас
Життєві історії 0
– Весілля не буде. Ти моїй мамі не сподобалася, – сухо заявив мені Вадим. Говорив він це так легко, наче про погоду, але ж насправді в той момент
Про те, що мій чоловік подарував своїй сестрі на весілля аж 30 тисяч гривень я дізналася випадково. Це, начебто, і невеликі гроші, але для конкретно для нашої сім’ї – це цілий статок. Я навіть не знаю, що мене більше зачепило, те, що чоловік віддав таку велику суму, чи те, що він мені збрехав. Я дочекалася закінчення розмови, чоловік поставив слухавку, я його питаю, що це таке, адже ми домовлялися, що поставимо в конверт 20 тисяч. Його родичі мали б нас зрозуміти, адже у нас дитина маленька, і працює один лише чоловік. – Вибач, я дозичив ще 10 тисяч, бо класти в конверт неповних 500 євро мені було соромно, – пояснив чоловік. – А тобі я нічого не сказав, бо знав, що ти будеш проти, – каже
Життєві історії 0
– Могли б і більше подарувати, не щодня твоя рідна сестра заміж виходить! – чую, як по телефону картає свекруха мого чоловіка. – Мамо, ми подарували 30 тисяч
Десь через пів року чоловік мене ошелешив, що його мама до нас переїхала. Я не могла зрозуміти, що задумала свекруха, для чого їй було переїжджати з своєї обжитої хати до нас. В голові у мене крутилося багато думок, і то не найкращих. Знаючи характер свекрухи, нічого доброго я від неї не чекала. Але подумала, нехай вже буде як буде, якщо я вже поїхала, то треба щось заробити, бо з пустими руками я додому не повернуся. Але чи буде у мене той дім, я не знала. Приїхала я у відпустку додому аж через рік. Бачу, свекруха в моєму домі господарює наповну. В хаті чисто, чоловік мій в свіжих сорочках ходить, в холодильнику наварено. – Сідай, невістко отут, говорити будемо, – наказала мені свекруха
Життєві історії 0
– От що це буде за сім’я? Ти там, а він тут? А про дітей ти подумала? Гроші тобі очі настільки засліпили, що ти не боїшся родину втратити?

You cannot copy content of this page