op

– Мамо, ти коли приїдеш? Нам гроші потрібні, – каже мені син по телефону. – Дарино, цього разу ти маєш про себе подумати, – радить мені моя подруга

– Як ти можеш нас з батьком отак просто залишити? Ми – літні люди, нам допомога потрібна, а ти у Чехію зібралася, це ж навіть не в сусіднє

– І чого тобі в то село їхати? Кого ти там не бачила? – картав Валентину чоловік. Василь хотів хоч трошки побути вдома з дружиною, яка всього лише

– Ви не можете одружитися! Я проти! Ти маєш послухати маму, Наталко! В РАЦС забігла розхристана жінка років 45-ти і стала голосно заявляти, що цьому шлюбу не бути.

– Мироне, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову Мирона з Ольгою почули і його друзі, які

Віктор довго не знав, як сказати дружині, що мама ресторан відмінила, і планує вдома стіл накрити. Він знав, яке ставлення у дружини до села, тому розумів, що вона

– Софіє, а ти скільки ще збираєшся бути за кордоном? – якось несміливо запитала мене моя мама. – Не знаю. Квартира ще не виплачена, тому поки буду тут,

– Щось вона підозріло змінилася в кращу сторону? Такою синьйорою стала, що аж не пасує її в стару хату відправляти, – тихенько, щоб я не почула, каже невістка

– Родина родиною, а гроші грошима, – пояснюю я своєму чоловікові. – До чого тут твоя сестра? Хіба вона нам хоч чимось допомогла за 35 років нашого сімейного

– Тетяно, а що вам подарувати на срібне весілля? У вас же все є, я навіть не уявляю, чим вас ще здивувати можна, – каже мені моя молодша