– Софіє, а ти скільки ще збираєшся бути за кордоном? – якось несміливо запитала мене моя мама.
– Не знаю. Квартира ще не виплачена, тому поки буду тут, – кажу і не розумію, до чого мама клонить.
Вона ж добре знає, що я поїхала на заробітки для того, щоб синові купити квартиру. Данило надумав одружуватися, жити з нами син не хоче, тож я порадилася з чоловіком і поїхала в Італію на мамине місце.
Моя мама була заробітчанкою майже 20 років, вона нам з чоловіком будинок величезний збудувала, за що я їй дуже вдячна.
Але у мами почалися проблеми із здоров’ям, і вона додому повернулася. І якраз мій син оголосив про своє весілля і про те, що він не хоче жити разом з нами, а хоче окреме житло.
У нас будинок великий, місця всім би вистачило, ми спеціально такий будували, щоб син в майбутньому міг жити з нами, та він не захотів.
– Твої батьки забезпечили тебе окремим житлом, тож і ти маєш забезпечити мене, – заявив мені Сергій. – Вас ніхто не просив будувати такий величезний палац, можна було і щось поскромніше для себе зробити, а решту грошей на квартиру для мене витратити, – каже з докором.
Свого єдиного сина я дуже люблю, і щиро бажаю йому лише найкращого, тому коли мама сказала, що повертається додому, бо здоров’я вже не дозволяє їй так працювати як колись, я прийняла рішення їхати замість неї на заробітки.
Як не дивно, але мама мене не зрозуміла, вона чомусь була проти того, щоб я їхала, стала переконувати мене, що це нелегка праця, і що мені краще вдома залишатися.
Та син так заладив з тією квартирою, що я мусіла поїхати, подумала, що якщо мама змогла, то і я зможу. Збиралася бути всього 3-4 роки – лише заробити на квартиру і назад додому.
Якщо моя мама була проти, то чоловік мій мовчав, він не мав нічого проти, щоб я їхала за кордон.
Все обдумавши, я таки наважилася. За перших два роки я заробила трохи більше 20-ти тисяч євро, і цього вистачило на перший внесок. Ми взяли двокімнатну квартиру в новобудові на розтермінування.
За моїми підрахунками, щоб все виплатити, треба ще два роки. Але потім ще треба ремонт, меблі, одним словом, я зрозуміла, що швидко цю справу опровадити не вийде.
Син одружився, і зараз вони з невісткою орендують квартиру, в наш будинок він категорично відмовився переїжджати.
Вдома залишився сам чоловік. Мама моя живе в сусідньому селі, тому не може часто навідуватися до мене додому, щоб глянути як там справи.
Але нещодавно вона таки поїхала, бо допомагала моєму чоловіку кукурудзу з поля зібрати. І там вона дещо помітила, та не знала як би це правильно мені подати.
У мого чоловіка задзвонив телефон і він відійшов, а мама випадково почула їхню розмову.
– Сьогодні не приїжджай, у мене теща. Кукурудзу надумала збирати. Давай краще завтра. Люблю і чекаю…
Мама довго не знала як краще мені це сказати, тому почала з того, чи не збираюся я додому їхати. Та я зразу відчула, що щось не так. Просто так мама би цю розмову не заводила.
Їй її заробітки теж відгукнулися. Мій батько знайшов собі іншу і пішов з сім’ї. Тому мама як ніхто знає ціну заробіткам.
Після того, що я почула, я опинилася перед вибором – їхати додому і рятувати сім’ю, чи продовжувати працювати за кордоном і сплачувати кредит за квартиру сина?
Якщо я приїду, син мене не зрозуміє, він дуже розраховує на мою допомогу.
Але чи стану я щасливою, якщо втрачу сім’ю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
