– Як ти можеш нас з батьком отак просто залишити? Ми – літні люди, нам допомога потрібна, а ти у Чехію зібралася, це ж навіть не в сусіднє село. А хто нам допоможе, як прийдеться? – картала Оксану мама.
40-річна жінка слухала матір не перебиваючи, перед нею стояв непростий вибір – вибрати себе і своє особисте життя, чи літніх батьків.
Оксана була пізньою дитиною. Коли вона народилася, її мамі було 39 років, а батькові 42. У них довго не виходило стати батьками, а коли вони зовсім надію втратили, на світ з’явилася Оксана.
Батьки не могли надякуватися Богу за таке, нехай і пізнє, щастя, бо ж тепер у них є заради кого жити і буде біля кого в старості голову прихилити.
Оксана росла чемною і слухняною дівчинкою, у всьому допомагала батькам.
Коли вона закінчила школу, а вчилася вона дуже добре, захотіла їхати в місто і поступати в університет. Але батьки не хотіли її відпускати з дому, бо боялися, що вона захоче в місті залишитися.
Тоді батько придумав план – видати Оксану заміж, і тоді вона точно біля них залишиться. Навіть нареченого сам їй знайшов.
Володька був їхнім сусідом, він давно заглядав на Оксану, але дівчині було не до того, вона постійно в книжках сиділа.
Але коли батько Оксани взявся за цю справу, вона таки зрушила з місця – Володя прислав старостів, Оксана хоч і не була в захваті, але прийняла його пропозицію.
– Він хороший хлопець, роботящий, вміє копійку заробити, з ним ти будеш жити і горя не знати, – вмовляла доньку мама.
Оксана в силу своїх молодих років їй повірила, і вийшла заміж за нелюба.
Та нічого доброго з цього не вийшло, бо не минуло і двох років, як Володька собі іншу знайшов, а тестю сказав: “Не любить ваша Оксана мене, і ніколи не полюбить. А мені любляча дружина потрібна”.
Після розлучення батьки не переставали картати Оксану, що вона мала щастя і не вміла вберегти.
Важко було дівчині від того, що і чоловік пішов, і рідні батьки вирішили заклювати замість того, щоб підтримати.
Про те, щоб ще раз заміж виходити, Оксана навіть не думала. Ходила на роботу, а вечори проводила вдома разом з батьками.
Так би і далі продовжувалося, але одного разу подруга з роботи розповіла їй, що їде в Прагу на заробітки, мовляв, там є завод, схожий до їхнього, але платять там в рази більше.
– Оксано, їдьмо зі мною, разом нам легше буде, – запропонувала подруга.
– Я не можу. На кого я батьків залишу? – стала виправдовуватися Оксана.
– А що їх залишати, вони що – малі діти? Це нормально, коли у дорослих дітей своє життя, – не вгавала подруга. – Ну добре, ти їм скажи, що їдеш на ремонт в будинку заробляти, он у вас яка стара хата, вони точно на таке погодяться.
Подруга була права, коли Оксана заговорила про заробітки, батьки спочатку були категорично проти. Але ідея з ремонтом будинку, який і справді був дуже старий, їм сподобалася, і вони відпустили доньку.
Їхала Оксана гроші заробляти, а насправді то був шанс життя змінити в цілому.
В Чехії у неї закохався один чоловік, майже відразу зізнався у своїх почуттях. Та Оксана, яка і не знала, що то таке любов, не сприймала всерйоз його залицяння.
Проте Мартін був наполегливим, він вирішив діяти через подругу. Запросив Софію спочатку одну до себе додому, показав, що неодружений, забезпечений, сам живе у своєму будинку, а потім попросив розповісти щось про Оксану, що вона любить, які мрії має і як йому переконати її, що це не тимчасове захоплення, а справжні почуття.
Софія навіть по-доброму заздрила Оксані, бо Мартін виявився і справді дуже хорошою людиною. Подруга таки переконала Оксану, що якщо вона дасть цьому чоловікові шанс проявити себе – то точно нічого не втратить, а може ще й набуде.
Оксана вирішила спробувати, і не лише не пошкодувала, а так сильно закохалася, що і сама не вірила, що так буває.
Через пів року Мартін зробив їй пропозицію, і став наполягати на тому, щоб вона переїжджала назавжди в Чехію.
Щаслива Оксана поїхала додому, щоб поділитися своєю радістю з батьками, і натрапила на шквал їхнього гніву. Мама була переконана, що донька має залишитися з ними вдома, а не їхати у світи, а їх залишати напризволяще.
– Я гроші заробила, буде вам на ремонт, – виправдовувалася Оксана.
– Навіщо нам ті твої гроші? Хто буде ремонт робити? Ми з батьком вже не можемо, – не переставала картати Оксану мама. – Якщо поїдеш до цього свого чеха, то знай – доньки у нас більше немає.
– Тут і думати нема про що, тобі 40 років. Їдь до Мартіна, ще дитинку встигнеш народити, – радила Оксані Софія.
А жінка не знала, що робити, як правильно вчинити в цій ситуації? Залишитися біля батьків чи їхати до коханого і створювати власну родину?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
