op

– Що, знову фаршировані перці? Ми ж тільки позавчора їх з’їли, – протягнув ліниво мій чоловік, зайшовши на кухню, і побачивши, що я готую. – Відійди. Це не

– Я не хочу більше тебе бачити, – з такими словами моя мама зачинила двері за батьком. Він пішов. Назавжди. І ця подія в моєму житті стала переломним

– Іване, я з тобою 30 років прожила, і не думала я, що ми станемо мірятися тим, чия мама більше нам допомогла, – кажу я своєму чоловікові, намагаючись

– А ти думала, він тебе любить? Помиляєшся, я його кохана, і то давно. А з тобою він із жалості залишався, – прямо на дорозі випалила Наталці незнайомка.

– Захаре, а де гроші? Я ж ще кілька днів тому тут їх бачила? – здивовано запитала я у чоловіка, не виявивши достатньо великої суми у нашому сховку.

– А я з своїм чоловіком аж через 20 років розлучилася! Коли зрозуміла, що він настільки знахабнів, що готовий привести свою пасію в мій дім. І залишила його

– Я не розумію, батьку. Я – тобі донька рідна, а Ліля – всього лиш невістка. Чого ти так їй у всьому догоджаєш? – стала картати донька Івана

– Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто

– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками. – Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються