Накупила гостинців, і в четвер зранку вирушила. Дорога зайняла трохи більше 30 годин, але вони мені пролетіли як одна мить, так я чекала на зустріч з рідними – з чоловіком і сином. Та натомість на мене на моєму подвір’ї чекала якась незнайома мені жінка. Одягнена вона була в мій улюблений махровий халат, який мені колись чоловік подарував на день народження. – Хто ви? І що ви робите на моєму подвір’ї в моєму халаті? – запитала я відразу, навіть не привіташись. – Я – Оля. І це мій халат, виявилося, що Іван і вам, і мені купив однакові, – незнайомка відверто сміялася з мене
– Що, завтра вже додому? – питає мене Олександра, моя подруга, з якою я в Італії познайомилася. – Так, – радісно відповідаю. – Нарешті! Нарешті я побачу чоловіка,
Про всяк випадок, Ірина вирішила перестрахуватися і сказала сину, що хоче на певний час припинити вкладати гроші у будинок, бо планує купити квартиру. Дім, який вони будували, уже майже був готовий. 5 років заробітчанства вистачило для того, щоб і збудувати, і ремонт зробити. Навіть основні меблі є – кухня і спальня, так що жити вже в ньому можна. На велике здивування Ірини, Алла була таки права, бо коли її син почув про те, що мама перестане висилати їм гроші, а вони вже звикли до заповітної тисячі євро щомісяця, то так обізлився, що перестав навіть мамі телефонувати
– А я тобі кажу, що не потрібні ми своїм дітям без грошей, – переконувала одна заробітчанка іншу. Алла – заробітчанка зі стажем. Вона вже 20 років в
Якщо вже прийшла, то заходь, Галино, до хати, – Петро хоч і був неабияк здивований появою своєї колишньої дружини у себе на подвір’ї, але запросив її до хати. Минуло вже більше 20-ти років як вони розійшлися. Петро став жити з своєю новою пасією, а Галина поїхала на заробітки в Грецію. А тепер, наче цього всього і не було, прийшла Галина першою до Петра – не то миритися, не то чогось просити у нього. Чоловік, скроні якого давно вкрила сивина, глянув на свою уже немолоду дружину. – Заходь, Галино, і кажи чого прийшла
– Якщо вже прийшла, то заходь, Галино, до хати, – Петро хоч і був неабияк здивований появою своєї колишньої дружини у себе на подвір’ї, але запросив її до
Я передумала, сину. Тепер мовчати буду і слова зайвого твоїй Олені не скажу. Так що, повертайтеся до мене, а то я сама розкошую в трикімнатній квартирі, – каже по телефону свекруха моєму чоловікові. А я стою біля нього, чую всю їхню розмову, і чекаю, що він їй відповість, особливо після того, як підло і некрасиво вона вчинила на нашому весіллі
– Я передумала, сину. Тепер мовчати буду і слова зайвого твоїй Олені не скажу. Так що, повертайтеся до мене, а то я сама розкошую в трикімнатній квартирі, –
Та він молодший від тебе на 10 років! Я тебе не розумію, мамо, про що ти, взагалі, думаєш, – заявила мені моя донька Лариса. Я в п’ятницю ходила в кіно з одним чоловіком, і там за випадковим збігом обставин зустрілася з своєю донькою, яка привела дітей на мультик. Спочатку я хотіла від неї втекти, зробити так, щоб вона мене не побачила, і щоб не було зайвих розпитувань. Але мені не вдалося цього зробити, донька все побачила, і тепер хоче, щоб я переписала на неї свою квартиру
– Та він молодший від тебе на 10 років! Я тебе не розумію, мамо, про що ти, взагалі, думаєш, – заявила мені моя донька Лариса. Я в п’ятницю
Навіщо тобі дві машини? Одну можеш мені віддати, – заявила мені моя рідна сестра, коли дізналася, що ми з чоловіком придбали новий автомобіль. – Вибач, – кажу, – але це вже занадто. Машину ти не отримаєш, тому що вона дорога, та й мій чоловік не дозволить мені її тобі просто так віддати. – Зрозуміло. Вам, багатіям, нас, бідних людей, не зрозуміти. Жадібна ти, і твій чоловік такий самий, – сказала мені Аня і поставила слухавку. Минуло два місяці, а вона зі мною не розмовляє. Образилася на мене за те, що я машину відмовилася їй подарувати
– Навіщо тобі дві машини? Одну можеш мені віддати, – заявила мені моя рідна сестра, коли дізналася, що ми з чоловіком придбали новий автомобіль. – Вибач, – кажу,
Коли Марина дізналася про моє повернення в місто, вона вирішила мене запросити на своє весілля. Зробила вона це трохи дивно, бо ні запрошення не було, ні якоїсь спеціальної зустрічі, а так – вона одним реченням по телефону сказала, що весілля в суботу, мовляв, якщо хочеш – приходь. Що подарувати найкращій подрузі в день її весілля – я просто не уявляла. У мене і справді не було грошей, від слова зовсім. Купила те, що змогла, а подруга мене перед усіма осоромила
– Лізо, приходь до мене на весілля. Зможеш у цю суботу? – зателефонувала мені моя подруга дитинства Марина. Я дещо розгубилася, адже до суботи залишилося всього 5 днів,
Ліда ввечері заїхала до дітей, сподівалася у них заночувати, а зранку в місто по справах піти, так зять їй так прямо в очі і заявив, чого це вона до них з пустими руками прийшла, і збирається ще й 2 дні гостювати. Доньці стало дуже незручно, вона почала просити маму не зважати на слова її чоловіка, але Ліду так ця ситуація зачепила, що вона чаю попила і спати лягла. А вранці не стала нікого будити, а тихенько вислизнула з квартири
– Навіть не знаю, що мені тепер робити. Я більше в гості до доньки не піду, – скаржиться Ліда своїй подружці по телефону. – Дивно. А що сталося?
Батькові на лікування гроші потрібні, 85 тисяч гривень. У нас таких грошей немає, а у тебе, сину, є. Тож це твій обов’язок – все батькові оплатити, – заявила мама. Чоловік відсунув тарілку з своїми улюбленими варениками, встав з-за столу, і сказав, що грошей не дасть. Здавалося б, що тут такого – мама попросила гроші у сина, який їх має. Але проблема в тому, що Тарас не просто сам заробив ці гроші, а заробив їх не в останню чергу навіть для того, щоб насамперед своїм батькам довести, що він чогось вартий
– Батькові на лікування гроші потрібні, 85 тисяч гривень. У нас таких грошей немає, а у тебе, сину, є. Тож це твій обов’язок – все батькові оплатити, –
Вирішила я піти на експеримент, і таки погодилася переїхати до доньки, хоч з рідного дому, вже мною обжитого, не хотілося йти у чуже. З того часу ми й живемо разом. Я няньчу онуків і в усьому допомагаю дочці. На мені крім дітей і вся хатня робота, я і варю, і прибираю, і прасую. Одним словом, роблю все, що треба. Донька була перший час дуже задоволена, адже вона і гроші заробляє, і все в домі в порядку, а головне – діти під наглядом. Проте останнім часом її ставлення до мене різко змінилося. І я не могла зрозуміти, чому, що сталося, поки Ніна не захотіла грошей
– З онуками треба сидіти, мамо. А хто краще їх догляне, як не бабуся рідна, – каже мені донька. Приїхала Ніна до мене ні світ, ні зоря, і

You cannot copy content of this page