Головна

op

Перед святами у мами зламався холодильник. Мені вона сказала, що він ремонту уже не підлягає. Я швидко відреагувала на це, і купила мамі в той же день новий холодильник, все оплатила і вказала мамину адресу на доставку. І яким же було моє здивування, коли я прийшла до мами, а в неї стоїть старий холодильник, який майстер таки зремонтував. – Мамо, а де холодильник? Тобі що, його не доставили? – перелякалася я і вже було хотіла дзвонити в магазин. Мама опустила голову. І я без слів зрозуміла, що холодильник відразу до Олі поїхав
Життєві історії 0
Хоч у мене і є гроші, та я вирішила, що моя мама більше від мене не отримає ніякої допомоги. А навіщо мені старатися, якщо вона і так все
Три тисячі гривень – це багато чи мало? Напевно, залежно від того, на що таку суму витратити. В голові у Оксани крутилися невеселі думки. Вона зробила те, на що ще недавно навіть не наважилася б. З однієї сторони вона була щаслива, бо нарешті змогла купити собі те, про що мріяла. Але й водночас засмучена, бо ці гроші можна було б витратити на родину, на дітей
Життєві історії 0
– Три тисячі гривень – це багато чи мало? Напевно, залежно від того, на що таку суму витратити. В голові у Оксани крутилися невеселі думки. Вона зробила те,
Коли я оголосила Віктору, що їду у Францію, він мене особливо не тримав, мовляв, надумала – їдь. І я зрозуміла, що він так само втомився від мене, як і я від нього. Я приїхала працювати нянею до однієї родини. Робота була важка, але цікава. Я змінила свою зовнішність, зробила собі таку зачіску, як у фрацуженок, намагалася одягатися як вони. Мене вражало все, що я бачила. Одним словом, мене переповнювало щастя, я шкодувала лише про одне – чому я швидше не поїхала, адже тут я почувалася значно краще, ніж вдома
Життєві історії 0
Я наважилася змінити своє життя аж в 48 років, коли надумала кинути все і їхати на заробітки у Францію. Ви ж розумієте, що просто так жінки не приймають
Я не могла повірити, що бачу це на власні очі. Моя дитина, яку я залишила всього на кілька годин на бабусю, так змінилася, що я заледве її впізнала. – Мамо, бабуся мені дозволила підстригти волосся, навіть в перукарню зі мною пішла, – радісно підбігла до мене Ліза. – Мамо, тобі подобається? – питає мене дитина, а я мовчу, наче мені мову втяло. Я не могла повірити, що це сталося – волосся, яке ми відрощували кілька років, його просто немає. Ну хоч би довге каре, але ні, проста коротка стрижка, для дівчинки. Для мене це був повний крах
Життєві історії 0
– О Господи, що це? – я не могла повірити, що бачу це на власні очі. Моя дитина, яку я залишила всього на кілька годин на бабусю, так
Ти не можеш так просто піти, Ларисо. Нам давно за 50, навіщо зараз щось міняти? Павло не міг усвідомити, що дружина, яка все життя те й робила, що догоджала усім, крім себе, вирішила кардинально змінити життя
Життєві історії 0
Лариса сиділа на кухні і ковтала останні порції кави, що встигла приготувати перед тим, як вийти з дому. Вона дивилася на годинник, що безперервно відраховував хвилини її нового
Ми раді за тебе, синку, бо нам такого ніколи не мати, це скільки ж грошей треба, – без жодних злих намірів сказала мама. Олександра як тільки почула слово гроші, так відразу покликала чоловіка в іншу кімнату і наказала, щоб всі гроші, які він привіз з собою, він негайно їй віддав. Чоловікові дуже не сподобалася ця витівка Олександри, він вважав, що це вже занадто. Тому розвернувся і пішов в зал до гостей, нічого не давши дружині, а на наступний день став збирати речі
Життєві історії 0
– Як же гарно тут у тебе! Заздрю я тобі по-доброму, – зітхнула Віка, розглядаючи шикарно обставлений дім своєї подруги. – Віка, слухай, я просто не можу більше
Зачекай, синку, ти хочеш мені сказати, що квартиру ви на сваху перепишете? – нічого не розуміючи, перепитала я. – Саме так. Квартиру оформляємо на тещу, – спокійно уточнив син. – Це ти сам придумав? – питаю. – Марина, взагалі-то. Але я з нею згідний. Я навіть не знала, що маю відповісти своєму “розумному” синочку. Він собі вирішив квартирами розкидатися, ще й запевняє мене, що це правильний крок
Життєві історії 0
– Зачекай, синку, ти хочеш мені сказати, що квартиру ви на сваху перепишете? – нічого не розуміючи, перепитала я. – Саме так. Квартиру оформляємо на тещу, – спокійно
Ось це наш будинок, – сказала Наталя, вказуючи на будинок. – Тут я виросла. – Все виглядає дуже красиво, – в захопленні сказав Андрій. Наталя мовчки дивилася на яблуню, і з подивом помітила, що кілька яблучок ще є на ній. Зірвала два, одне собі, одне чоловіку. Відкусила. Відчула знову той смак. В місті таких не купиш. Криниця теж стояла на тому ж місці. Напилася води і наче за помахом чарівної палички відчула, як у неї пропадає втома. “Зберегла ще водичка свою цілющу силу”, – зауважила вона. А далі відбулися просто дива
Життєві історії 0
Свій 45-річний ювілей Наталя чекала з неохотою. У неї було стільки планів, але нічого з того, про що вона мріяла, не здійснилося. Найбільшою її мрією було мати дитину.
Не встигла я поставити слухавку, як знову задзвонив телефон. На екрані висвітилося “Донечка”. – Мамо, мені гроші потрібні, терміново. 600 євро, – замість привітання випалила дочка. – Наталко, я б з радістю, – кажу. – Але ти ж знаєш, що все, що я привезла, я вже витратила на лікування. – То позич! – У кого? У людей грошей немає, хто тобі тут таку суму позичить? – Мамо, тут не мають, але в Італії мають. Подзвони комусь з своїх італійських подружок і попроси нехай позичать. А ти повернешся в Італію і віддаш борг
Життєві історії 0
– Тітко Марино, як Ви? Наталка казала, що ви знову недавно в лікарні лежали? – питає мене по телефону моя племінниця Настя. – Ой, дитинко, і не питай.
Перед самим весіллям, коли Тетяна вже витягла свою білосніжну сукню з шафи, а всі приготування до святкування були на завершальному етапі, Олексій прийшов до її батька. – Добрий вечір, пане Василю, – сказав він, нервово ковзаючи поглядом по кімнаті. – Мені потрібно з вами поговорити. – Що сталося, Олексію? Вже завтра весілля, все готово. Люди чекають! – Простіть мене, – сказав Олексій і відразу знизив голову. – Я не можу… Я люблю іншу. Моя душа не спокійна, і я не маю права обманювати Тетяну. Я думав, що зможу, але не зміг. Ці слова пронеслися крізь Василя Миколайовича, немов блискавка. Він не знав, що відповісти
Життєві історії 0
– Ото дівчині не щастить! Наречений втік перед самим весіллям! – все село обговорювало цікаву новину. Увечері, коли люди вже збиралися на вечерю, по всіх домах ходила одна

You cannot copy content of this page