– Як же гарно тут у тебе! Заздрю я тобі по-доброму, – зітхнула Віка, розглядаючи шикарно обставлений дім своєї подруги.
– Віка, слухай, я просто не можу більше так, – сказала Олександра, стоячи на кухні, наводячи останні штрихи на святковому столі.
Вона старанно розправляла серветки на кожному місці, дивилася на величезний дім, в який останні кілька років вкладала всі сили і кошти. «Але все має бути ідеально», – подумала вона.
– Що знову? Ти що, не рада, що Сергій повертається? – запитала її подруга. – Десять років ти не бачила його, а тут він вертається додому, і що, в тебе сумніви? Чому не радієш?
– Не то щоб сумніви… – Олександра присіла на стілець і важко зітхнула. – Я просто не можу більше тримати це все в собі. Це ж не те, що я його не люблю, ні! Я все роблю для нього, а він… все одно хоче повернутися до того свого села! Сидів би і далі за кордоном, і гроші у нас були би, і у нього життя цікавіше було б.
– Так він просто скучив, хоче бути поруч із тобою. Чи жарт, не бачити дружину 10 років? І ти дійсно не розумієш, що йому важливо повернутися додому, до тебе?
Олександра задумалася. Сергій був дуже важливий для неї, але з часом гроші стали важливішими. За ці роки вона дійсно багато зробила, щоб створити ідеальний образ їхнього спільного життя.
Але чомусь з усіх розмов про «любов», «сім’ю» і «щастя» вона відчувала, що її власні інтереси поступово брали гору. Всі ці будинки, машини… вона вже не могла уявити себе без цього всього.
– Ну, звісно, я радію. Але Сергій завжди був на заробітках, навіть не уявляє, що таке життя тут, – відповіла Олександра, відправляючи останні штрихи на стіл. – Йому важливо приїхати і побачити результат моїх старань. Тому я й готую святкову вечерю, і навіть сервіз дістала новий.
Сергій не був вдома вже десять років. Він поїхав за кордон, працював в Америці, відкладав, і, зрештою, через кілька років викупив шматок землі для своєї родини.
Олександра завжди намагалася переконати його, що їй нічого не треба, що вона все робить для них двох, але насправді… все було для неї.
Коли він зателефонував з дороги, і повідомив, що привезе з собою маму і кількох родичів, Олександра була вражена.
– Сергію, але ж я хотіла наодинці побути з тобою? – зневірено сказала вона. – Навіщо нам відразу так багато людей в хаті?
Та сказала вона так не тому, що дуже скучила за чоловіком, а тому, що знала, що Сергій привезе з собою значну суму грошей, і родичі захочуть, щоб він і їм щось дав, а ділитися з ними своїми статками жінка аж ніяк не хотіла.
– Мої батьки тут взагалі не ночують, а твої, виходить, будуть… Ну як я їх прийму?
– Та вони просто на кілька днів. Ти ж бачиш, скільки я їх не бачив! – відповів Сергій. – Я ж не зможу сказати їм, щоб вони не приїжджали. Мама теж дуже скучила за мною. Зрозумій, ми давно не були разом, вони хочуть побачити, як ми живемо.
Олександра відчула, як хвиля нервозності охоплює її. «Господи, і так я все сама, а вони ще й прийдуть просити грошей!» – подумала вона, але не наважилася відмовити.
Коли Сергій приїхав, Олександра зустріла його, як належить. Ніжно, зі сльозами на очах. Вона ж так сильно його чекала.
– Сергію, я так скучила! – сказала вона, обіймаючи його. – Мій чоловік повернувся!
Сергій посміхнувся, і в його очах відбивався той самий спокій, який вона пам’ятала. Він дійсно був радий повернутися, і вона це бачила. Але ось за столом, коли приїхали чоловікові родичі, були зовсім інші розмови.
Мама і сестра не переставали хвалити Сергія, який він молодець, що дружина за його гроші збудувала такий будинок.
– Ми раді за тебе, синку, бо нам такого ніколи не мати, це скільки ж грошей треба, – без жодних злих намірів сказала мама.
Олександра як тільки почула слово гроші, так відразу покликала чоловіка в іншу кімнату і наказала, щоб всі гроші, які він привіз з собою, він негайно їй віддав.
Чоловікові дуже не сподобалася ця витівка Олександри, він вважав, що це вже занадто. Тому розвернувся і пішов в зал до гостей, нічого не давши дружині.
– Ну, що, Олександро, за вашим будинком видно, що все в тебе добре, – сказала сестра Сергія, оглядаючи кімнати. – Але насправді, ви не заощадили тут ні на чому, видно, все витратили на декор, та й хто, як не ти, Олександро, могла б так розтратити? Ти ж завжди любила блищати.
На відміну від матері, зовиця таки намагалася вколоти невістку, і їй це вдалося.
Олександра лише скрипіла зубами. Їй було неприємно чути ці слова, але в глибині душі вона знала, що вони правильні.
Всі ці роки вона витрачала всі гроші чоловіка, щоб довести себе до цього рівня.
Наступного ранку, коли Сергій поїхав проводити родичів назад до міста, Олександра залишилася вдома. А коли, нарешті, він повернувся, Олександра почула гірку новину.
– Я йду від тебе, Олександро, – сказав Сергій, стоячи на порозі. – Я не можу жити з жінкою, яка тільки думає про гроші. Я починаю розуміти, що ти мене не цінуєш. Все життя я віддавав тобі, а ти, здається, хочеш лише грошей.
– Ти що?! Ти жартуєш?! – почала панікувати Олександра. – Ти просто не розумієш! Це ж для нас, для сім’ї!
Сергій посміхнувся.
– Олександро, все зрозуміло. Я не буду більше твоїм банкоматом. Я вже все вирішив – я йду!
– Це твоя мама тебе так накрутила! От навіщо ти її тільки привів до нас? – плакала Олександра, у всьому звинувачуючи свекруху і невістку. Своєї вини вона просто не бачила.
Сергій і справді зібрав речі і пішов.
Олександра стояла на порозі і не могла повірити в те, що сталося. Весь цей час вона вважала, що її життя ідеальне. Вона так багато працювала, щоб отримати все, що має. Але що ж вартує все це, якщо немає поряд людини, яку любиш?
Дружини, цінуйте своїх чоловіків за те, що вони для вас роблять, бо і чоловіки хочуть почуватися потрібними, а не просто банкоматами для сім’ї.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
