Головна

Oks

Перед Новим роком я вирішила обов’язково поїхати додому, бо за тисячі євро, які я роками передавала з Іспанії, чоловік не ремонт в хаті робив, а купив собі новий автомобіль. Я вирішила більше не слухати його, а побачити все на власні очі. Звісно, його я не попереджала про свій приїзд. Олексій зустрів мене вдома дуже здивований, але я здивувалася ще більше
Життєві історії 0
Я поїхала в Іспанію майже чотири роки тому, коли стало зовсім неможливо знайти хорошу роботу вдома. Ідея про заробітки за кордоном з’явилася у мене не відразу, але з
Миколо, коли ти вже повернешся? – подзвонила я чоловікові в Польщу. – Я вже казав тобі, Олю, що треба ще трохи почекати. У нас все буде краще. Пан хоче ще будову велику на подвір’ї будувати і вони хочуть, щоб я залишився ще на кілька місяців. Після слів чоловіка я мало не заплакала – він же зовсім інше мені пів року тому обіцяв
Життєві історії 0
Я зараз сиджу на кухні, з телефоном в руці. Ніколи б не подумала навіть, що доведеться так часто дзвонити чоловікові на роботу в чужій країні, але ось вже
Моя подруга Людмила 2022 року виїхала в Лондон, більше року там прожила, а потім повернулася в Україну, бо сумувала за рідними та за домом. А сьогодні я зустріла її дуже сумною. – Уявляєш, Оксано, мій коханий Дмитро подарував мені на Миколая всього 20 євро. От я тепер думаю – це багато чи мало
Життєві історії 0
Сьогодні вранці мені подруга подзвонила, запросила на каву після роботи. Людмилу я знаю багато років, ми з нею ще зі школи знайомі, але потім, коли закінчили школу, то
Декілька днів тому свекруха мені дала 1000 гривень. – Візьми, Іринко, онукам щось на Миколайчика купиш під подушечку, хай це від мене буде. Я подякувала дуже, кладу в гаманець, а вона: – А це моєму Петрові, чоловікові своєму, щось придбаєш, – і 500 гривень мені дає. Я ще посміхнулася у відповідь і ці гроші взяла. Та я гадки не мала, як ще вилізуть мені ці 500 гривень
Життєві історії 0
Зараз сиджу і просто не знаю, як реагувати і що робити мені, бо ситуація, яка склалася – вже зовсім мені не подобається, м’яко кажучи. Коли ми з моїм
В Італії Олена працювала 10 років, гроші, які заробляла ділила між своїми трьома дітьми. Собі залишалося лише трохи, але й мати не купувала, особливо, нічого. А коли повернулася, то сподівалася, що дочка доглядатиме її. Та Марія відразу відмовилася, мовляв, у неї сім’я, роботи багато і дитина мала. Олену забрала до себе невістка меншого сина. Жилося матері в невістки добре, але вона дуже шкодувала, що зробила одну помилку, коли ще в Італії була
Життєві історії 0
Марія виросла в родині, де в батьків було троє дітей: вона і два молодші брати. Їх сім’ї завжди було важко. Її мати, Олена, з дитинства привчала дітей до
Одного дня Дарина підслухала розмову свекрухи з подругою. – Уявляєш, Тамаро, вона навіть меблі не приймає від мене, я ж їй запропонувала свій дубовий гарнітур! А квартира ж у неї ця зовсім страшна, ремонт потрібен капітальний. Але невістка командує, не хоче нічого робити, каже, що це її дім і мені тут нічого свої порядки встановлювати. Дарина ледь стояла на ногах, але вирішила зробити вигляд, що не сталося нічого
Життєві історії 0
– А, можливо, штори тут ці ми замінимо? – Ольга Миколаївна демонстративно обсмикнула велику портьєру у невеличкій вітальні. – Такий похмурий та сірий колір у них, наче вицвілий
В свої 67 Галина ще гарувала в Іспанії, заробляла добре, хоча сил вже не було, й самопочуття підводимо. Але й дітям слова не казала, боялася скаржитися, бо вони постійно кликали її додому. І син, і донька вмовляли матір повернутися, але Галина ніби й не чула їх. Зате щодня телефонувала родині, скаржилася, що їй важко, руки й ноги не слухають, спати не може та й їсть вже не все. – Як можна так? Всіх грошей не заробиш. Чого ж вона там сидить? Додому її забирайте, – дорікали дітям сусіди. – Не хвилюйтесь, дітки, я ще рік-два побуду тут, а потім з грошима до вас повернуся, вони нам просто заздрять усі
Життєві історії 0
Галина завжди була сильною жінкою. У своїх 67 років вона виглядала молодше, ніж більшість її одноліток. І хоча в її очах було видно всю мудрість, набуту за життя,
Вже всі 12 страв були приготовлені, час швидко минав, а дітей з міста не було. Тоді Марія з Петром взяли лопати і пішли відкидати з подвір’я весь сніг, адже три машини мають же десь стати. Робили це так заповзято, що й про недуги забули, хоча обом по 70 і роки беруть своє, але перед святами батьки ніби молоділи. Час спливав, але дзвінка від трьох дітей не було. – Не будемо хвилюватися, вони скоро приїдуть, ось побачиш, – о восьмій годині вечора, з надією, сказав Марії чоловік
Життєві історії 0
У маленькому селі, де сніг покривав землю м’яким білим покривалом, жили старенькі батьки — Марія і Петро. Їм було обом вже за сімдесят, і хоча роки брали своє,
Цього року свекруха Світлани вирішила зібрати всю родину за святковим столом на Різдво, але до себе нікого не кликала, а до невістки всіх позвала, як робила це завжди. Світлані вже набридло це, та й грошей немає, тому вирішила в свекрухи попросити 3 тисячі гривень і на кухні їй допомогти. – Ні, ні і ні! Я вже відпрацювала своє за стільки років. Зараз я на пенсії, грошей у мене немає, та і працювати в мої роки важко, я відпочивати буду
Життєві історії 0
Так вже повелося, що майже кожне сімейне свято оберталося для Світлани серйозними розтратами. Вона купувала усі продукти, готувала чимало різних страв, намагаючись догодити всім, а мама чоловіка завжди
Мамо, тут ніякої хати немає, ніякого будівництва не велося – люди так в селі сказали. А дядько Роман з тіткою Поліною на твої гроші купили авто, а доньку навчатися відправили за кордон, – схвильовано говорив син Людмилі по телефону. – Та не може бути такого. Ти не там дивишся, – не вірила жінка. – Мамо, тобі весь час говорили не правду, а тут мені сусіди все розповіли, як є. – Збираюся, сину, їду, чекай мене там
Життєві історії 0
Людмила Дмитрівна всоте перечитувала численні повідомлення від своїх сільських родичів. Роман та Поліна барвисто описували усі плюси сільського життя: і повітря чисте, і продукти натуральні, і тиша така,

You cannot copy content of this page