Валентина у шлюбі з Юрком прожила майже цілих 30 років.
Мали вони сина, який був дуже схожого на свого батька.
Дмитрові вже скоро 30 буде, роки збігли швидко. Весь час батьки в ньому душі не чули, мали велике сподівання на свою єдину дитину, тому всю душу вкладали у нього.
– Дмитре, досить вже холостякувати, ми з батьком вже невістку чекаємо та про онуків мріємо, пора вже й тобі думати про власну сім’ю, – мама часто просила його одружитися, привести невістку додому, адже їй одній вже важко, чоловіки домашню роботу виконувати не хочуть, все на її руках, тому Валентина сподівалася, що коли в їх домі з’явиться невістка, то й їй легше буде.
А Юрко вже чимало років працював у місцевого фермера, але роботи важкої не робив, хоча й зарплату за це велику не отримував.
В шість годин вечора чоловік вже повертався додому, тому мав чимало вільного часу.
Юрко то в магазин зайде, то до сусідів на посиденьки, у вихідні дні любив то на рибалку до річки сходити, то на базар погомоніти, аби вдома нічого не робити, не подобалося це йому.
Тож Катерині самій доводилося і по господарству працювати, і на городі, і прати, і готувати, а син з чоловіком і не спішили їй допомагати.
Так і минали роки.
А нещодавно Юрко знайшов собі іншу, сказав Валентині, що піде жити до неї, з нею він лише щасливий. Та пані молодша за його дружину, спритна, має багато вільного часу, в неї немає ні господарства, ні великого городу, працює бухгалтером.
Прийшли Юрко з Валентиною до РАЦСу розлучатися після обіду.
Черга затрималася, а Юрко всіх підганяє, щоб швидше розлучення оформляли і папери вже були на руках. Дружина була дуже втомлена, виглядає старшою за чоловіка, це помітно усім.
Жінки запитують йому, чого ж той так спішить, чому на його обличчі не має смутку. А Юрко у відповідь:
– Так футбол сьогодні буде. Важлива дуже гра! Не хочу пропустити нічого.
Отак в житті часто буває: дружині діти, господарка, прання, готування, а чоловікові – футбол, відпочинок і рибалка на вихідні.
Це в усіх сім’ях так частіше буває? Чи це просто вигадки і перебільшення?
Продовження в першому коментарі.
