На початку січня у мами мого чоловіка був день народження.
Свекрусі моїй виповнилося 60 років, вона ювілей вирішила відсвяткувати у колі усіх рідних людей, друзів та сусідів.
Усіх Галина Миколаївна запросила до себе до хати, вона у нас живе в селі, недалечко від нашого містечка, в якому проживаємо ми.
Гостей на святі зібралося більше двох десятків: свекри накрили шикарний стіл в хаті для рідні, друзів та сусідів, мама чоловіка накупила багато продуктів, овочів, фруктів, багато солодощів, всього було дуже багато. Готувала вона довго та старанно все.
Чоловіки смажили м’ясо, рибу, грибочки, заздалегідь наготовлені свекрухою. Вийшло дуже гарне свято, усім було весело, гарно усі спілкувалися.
Та вже наприкінці святкування до мене підійшла мати чоловіка і запитала чи я не бачила своєї мами, бо вона її вже хвилин 15 знайти не може, чи вона не поїхала додому.
Я стала роздивлятися по сторонах, ходити поміж гостей, та мами дійсно не було, я вже стала хвилюватися трохи.
Я вже й чоловікові сказала, але Дмитро мій лише посміхнувся, мовляв мама десь до сусідів пішла, додому вона точно не поїде, до міста з села далеко, та й автобуси ввечері рідко їздять, довго добиратися, ще й в ніч.
Я вже стала телефонувати мамі, але вона телефон не брала, вже гості стали шукати її. Ми гарно посиділи, ніхто в авто їхати не хоче, зрозуміло, не знали що робити.
А згодом мама мене набрала вже сама і сказала, що сидить в автобусі і додому їде, дзвонити їй не треба, вона нам не потрібна.
Виявилося, що свекруха встала з-за столу і стала дякувати своєму синові, моєму чоловікові за те, що дає їм з батьком гроші, все для них робить, дах відремонтував, а цього літа оплатив їм з чоловіком санаторій, в якому вони були 2 неділі, вихваляла свого сина.
Мамі моїй стало прикро за це, адже вона вважає, що їй ми не допомагаємо, тому відразу вона встала і пішла.
Найбільше вона образилася за гроші. Адже просить іноді мого чоловіка щось їй допомогти, та він не завжди приїжджає вчасно, іноді відмовляє, бо, щиро кажучи, часу немає, просить, щоб мама майстра знайшла, а вона все одно чекає зятя, бо не хоче витрачати свої гроші.
Справа в тому, що рік тому моя мама дачу продала і гроші в неї є, тому вона може майстра оплатити, а свекри все для нас роблять, хоча й грошима не допомагають, але з села усе нам передають, тому й зрозуміло, що чоловік хоче батькам своїм допомогти.
Мама за дачу гроші відклала собі на старість, нам нічим не допомагає, от і чоловік мій не хоче допомагати їй.
Та вона переконує, що хоче нам, як краще, тому й гроші залишила собі, щоб не просити в нас нічого на старості років. Але я вважаю, що це не правильно.
Свекри нам зараз допомагають, от ми й допомагаємо їм, а мама нам не допомагає зовсім нічим, от і ми їй зараз не допомагаємо? Хіба це не правильно? Чому на нас ображатися?
Фото ілюстративне.
