Скумбрія, запечена в духовці – смачно і просто.
Для приготування скумбрії, запеченої в духовці, нам знадобиться:
риба – скумбрія в кількості трьох штук,
2 невеликих цибулини,
приправа для риби,
майонез і кетчуп в рівних пропорціях (я брала по 50 грам), сіль.
Приготування:
Очистимо скумбрію від нутрощів (чорну плівку теж треба зняти). Дуже добре промиємо всередині і зовні. Відділимо голову і хвостик.
Нарізаємо скумбрію на порційні шматки, солимо і заправити до смаку кожен шматочок.
Цибулю чистимо і нарізаємо кільцями. Не варто нарізати кільця занадто тонко, товщина повинна бути 3-4 мм.
У чашці змішаємо кетчуп і майонез.
Кожний шматочок скумбрії в цю суміш і потім викладемо рибу на деко, застелене фольгою. Прокладемо між шматочками риби кільця цибулі.
Запікаємо скумбрію в попередньо розігрітій до 160 градусів духовці 30-40 хвилин.
Рецепт – Валюша Панасюк.
Джерело – Рецепти Коліжанок.
Фото – Валюша Панасюк.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі