Українці Сьогодні

Мами нашої не стало, коли Анні виповнилося 43 роки. Вона дуже сумувала, бо тепер просто не знала, що їй робити, бо вважала, що життя вже втрачено. – А знаєш що, сестричко? Їдь за кордон, ти нічого не втрачаєш! – стала я радити Анні вихід, як на мене – дуже непоганий. Одним словом, відправила я сестричку за кордон в добрий час, бо вона там не лише роботу знайшла, але і чоловіка

Таких людей, як моя рідна сестра, на світі просто немає більше, адже Анна ніколи

Життєві історії 0

Якось я подзвонила свекрусі, сказала, що далі так не можна і я хочу розлучитися з її сином. Свекруха уважно вислухала мене і каже – дай йому, дитино. другий шанс, мені так його шкода. А хто пошкодує мене

У моїй сім’ї нещодавно змінилося, майже, все, на жаль. Чи то якийсь смуток, чи

Життєві історії 0

В Італії я стала жити в своє задоволення – купувала собі і добру їжу, і гарні речі, і роботу я знайшла не на фісі, де треба цілодобово сидіти, а пішла на прибирання – пів дня попрацювала, а далі вдома, вже маю час для себе. Тому повернулася додому без грошей на квартиру. Вважаю, що мій літній батько мав би поділити свій будинок навпіл між мною і братом, але брат на таке не погоджується

З Італії я не збиралася ще повертатися, бо вже за 18 років я тут

Життєві історії 0

В Італію на заробітки я поїхала майже 2 роки тому, у мене мрія є – купити своїм донькам по хаті в нашому селі. Ціни у нас такі, що кожна, напевно, буде по 15 тисяч доларів. Для села це гроші великі, а от в Італії, як я порахувала, за років 5 їх зароблю. Поїхала собі спокійно, бо на зятів надії мало. Та не так сталося, як гадалося

Коли я їхала в Італію майже 2 роки тому, то сказала дітям, що хочу

Життєві історії 0

Мій чоловік залишив мене і пішов до іншою. Мені найбільше шкода було те, що витратила на нього найкращі роки свого життя. Я відразу пішла до родини, дуже сподівалася на них, мала до кожного серйозну розмову

Відколи ми познайомилися з моїм чоловіком, багато часу минуло. Зараз думаю, невже я дійсно

Життєві історії 0

В 35 років я вийшла заміж за розлученого чоловіка. Свою квартиру він залишив колишній дружині і дітям. Оскільки Віктор знімав житло, а у мене була своя двокімнатна квартира, то після одруження ми стали жити у мене. Зізнаюся, що я завжди хотіла мати сім’ю, і думала, що як я вийду заміж і у мене буде чоловік, то я стану найщасливішою жінкою у світі. Але вже з перших днів я розчарувалася в своїх очікуваннях

Я у шлюбі з чоловіком вже 5 років, і майже з самого початку я

Життєві історії 0

Чоловіка свекрухи не стало, сама вона ніколи не працювала, то ж стала шукати, хто тепер має її забезпечувати. Олег у неї єдиний син, і вона вирішила, що тепер мій чоловік має давати їй гроші. Я би не мала претензій, якби свекруха була пенсіонеркою і якби мова йшла про оплату комунальних послуг на рівні 2-3 тисяч гривень. Але ж ні! Мама чоловіка хоче повністю перейти на наше забезпечення, а це мова йде про 10-15 тисяч гривень в місяць

Ми з чоловіком ніколи не жили багато, бо зарплати у нас невисокі. Проте, я

Життєві історії 0

На початку вересня мені було потрібно терміново додому повернутися, бо моя 78-річна мама захворіла, а у неї, крім мене, нікого немає. Якби у мене донька була, а син, хоч і любить бабусю, але доглядати її він точно не буде, тому я і приїхала додому. І вдома на мене чекав сюрприз. Якось я зранку викликала ліфт, стою, бачу, відчиняються сусідські двері, і з них виходить Микола, той, з яким ми в юності любов крутили

Мені 57 років, я розлучена, і останніх 10 років я живу за кордоном, в

Життєві історії 0

Приїхала сваха мене привітати не з пустими руками, а привезла з собою торт “Київський”, який я дуже люблю, і маленький конвертик. Я його не відразу відкрила, бо то якось не красиво, а коли сваха поїхала додому, і я, все ж, в нього заглянула, я була ошелешена – всередині я побачила 2 тисячі гривень! Для нашого часу це чималі гроші, адже сваха теж багато не заробляє. Якби у мене хоч ювілей який був, я би зрозуміла, а так

Я пенсіонерка, вже рік як на пенсії. І щоб не втрачати жаги до життя,

Життєві історії 0

Днями я сама синові зателефонувала, попросила у нього 10 тисяч гривень, таку суму мені озвучив майстер, який сказав, що мені терміново треба поміняти вхідні двері, бо мої старі ще однієї зими не переживуть. Я навіть сказала, щоб син мені ці гроші не дав, а позичив, а я буду йому частинами їх віддавати, по 500 гривень щомісяця, бо на більше я не потягну. Може, син би мені ці гроші і дав, але невістка прямо сказала, що для їхньої сім’ї це велика сума і порадила мені брати кредит або жити з старими дверима

Коли мій єдиний син одружився і в нашій сім’ї з’явилася Ніна, невістка моя, наші