Українці Сьогодні

Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як тобі це пояснити, але не можу я по-іншому. Марині Сергіївні потрібна моя допомога. І я не можу її залишити, – спробувала пояснити Світлана подрузі. Алла лише знизила плечима, бо не розуміла, навіщо 43-річній жінці, замість того, щоб піти з подругами в кафе, кіно, чи на побачення, вона сідає в старий запилений автобус і їде в село до жінки, яка навіть не стала їй свекрухою

– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно,

Життєві історії 0

Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком здалеку спробувала розпочати розмову з чоловіком. – Ой, вибач, кохана, я щось на роботі зовсім закрутився, і вже кілька днів не говорив з мамою. Ти спробуй з нею сьогодні поговорити, може підіть кудись гуляти, – запропонував Андрій. Вони поснідали, чоловік пішов на роботу, а Зоряна стала біля плити і почала готувати. Марія Степанівна ще була в своїй кімнаті. Зоряна знала, що мама вже прокинулася, але вона спеціально не хоче зранку виходити, щоб не заважати

– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не

Життєві історії 0

Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син Світлани щойно прокинувся відразу попрямував на кухню.Але вже по дорозі 25-річний син зрозумів, що з кухні нічим смачним, як завжди, не пахне. А тут ще й мама з зачіскою, в новій курточці та черевичках, кудись збирається. – Сину, я в село їду, буду пізно, а може навіть і в тітки Лесі заночую, тому ви з Євгеном вже щось собі самі з холодильника візьміть, – Світлана ще раз перевірила сумочку, чи все на місці, побажала сину гарного дня і зачинила за собою двері. Юрій не міг второпати, що відбувається, бо мама ніколи їх з братом без сніданку не залишала, а тут наважилася

– Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син

Життєві історії 0

Чоловіка звільнили з роботи, Павло довго сидів вдома, бо в нашому маленькому містечку не так просто хорошу працю знайти, та й зарплати низькі. Я запропонувала переїхати усією сім’єю в інше місто, адже мріяла розбагатіти, але мої рідні не зрозуміли мене

Павло – мій чоловік. Він, на жаль, майже рік вже сидить без роботи вдома,

Життєві історії 0

Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю я по телефону у Бориса. Ми ж з батьком готуємося, чекаємо, а син мовчить – то слухавку не бере, то скидає наші дзвінки. Я розуміла, що щось відбувається, але не могла второпати, що саме. Наш єдиний син Борис дуже змінився, особливо після того, як ми остаточно переїхали на дачу. Я не могла зрозуміти, що сталося, поки майбутня невістка нам прямо не заявила, що було б правильно, якби ми їм свою двокімнатну квартиру віддали, а самі б переїхали в їхню однокімнатну

– Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю

Життєві історії 0

А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до мене в квартиру. Ярослав стояв в домашніх тапочках і у фартусі, тож сказати, що це просто колега, який зайшов на чай, я не могла. Так випадково моя дочка дізналася, що я зараз у стосунках. Я це не приховувала спеціально, але і не хотіла афішувати, бо дотримуюся правила, що щастя любить тишу. Мені 53 роки, я вже більше ніж 10 років розлучена, зараз живу сама в своїй двокімнатній квартирі

– А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до

Життєві історії 0

Коли подруга мене запрошувала на день народження, то казала, що будемо святкувати в дорогому ресторані, я й подарунок купила відповідний, бо знаю ціни там які. А потім її мама приїхала з села і Валентина усім гостям сказала, що будемо збиратися в неї вдома, мама готуватиме все сама. Краще б ми не йшли на той день народження

Моїй подрузі Валентині виповнилося нещодавно 35 років. Ми з нею дружимо давно. Її я

Життєві історії 0

В той день Тамара Андріївна як завжди поралася в городі, як раптом побачила, що до її воріт підʼїхало таксі, з якого вийшов син. Юрій сам на себе був не схожий – змарнілий, сумний, почорнілий. – Мамо, я в тебе поживу певний час, – сказав навіть не привітавшись і пішов в хату, вперше за кілька років. Поки син спав в своїй кімнаті, мама швидко приготувала все те, що він так любив в дитинстві. Прокинувся Юрій від запаху свіжого яблучного пирога. Сів за стіл, глянув на матір. В його очах було все: і біль, і розчарування, і смуток, і каяття

– Не приходь до нас, мамо, більше. Світлані не подобаються твої візити, – спокійно

Життєві історії 0

Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз є певні фінансові проблеми, і ти міг би допомогти мені їх вирішити, а ти всі гроші вклав у цей нікому не потрібний дім, – заявив нам син, який приїхав, щойно дізнався, що ми з чоловіком придбали дім за містом. Мій чоловік завжди був людиною розважливою і толерантною, але цього разу навіть він не стримався. – Олексію, інші діти в 40 років вже своїм батькам доми купують. А ми самі собі будинок придбали, в тебе нічого не просили, і ти зараз посмів ще нас за щось картати. А що, власне, тобі не подобається

– Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз

Життєві історії 0

Ксеніє, розмова є. Ти не будеш проти, якщо бабуся житиме з нами? – запитав обережно мене чоловік. У нас квартира двокімнатна, і дитина маленька, тому Юрій і хвилювався, чи ми зможемо поміститися і як я це сприйму. – Звичайно, нехай живе, я не проти. Лариса Федорівна – чудова жінка, і я впевнена, що ми з нею ладнатимемо. Коли ти її привезеш? – Якщо ти не проти, то сьогодні ввечері. Там така ситуація… Я бачила, що чоловік дуже переживає через усе, що відбувається в його родині, тому я сказала, що все нормально, мені не треба нічого пояснювати, нехай він їде за бабусею, а я тим часом приготую для неї кімнату

– Ксеніє, розмова є. Ти не будеш проти, якщо бабуся житиме з нами? –