Давній галицький рецепт голубців без рису. Голубці м’якенькі, ніжні і біленькі. Дуже швиденько ліпити і начинка залишається м’якою і на наступний день. Смачні навіть холодні
Це дуже смачний рецепт голубців з картоплі. Смачні навіть холодні. Спробуйте, будете приємно здивовані.
На минулих вихідних ми сіли обідати, я поклала собі в тарілку три котлети. Мій чоловік сказав, що мені пора худнути і забрав дві, залишивши мені всього одну котлетку. А потім додав: «Ти недоглянута. Так що якщо мені сподобається інша жінка, нарікай на себе. Я одружився на стрункою і спортивною дівчиною, на яку ти зараз зовсім не схожа»
У мене зараз троє дітей. Старшому, Артему, 5 років, Маринці – 3, і Олексію
Світлана родом з мальовничого невеличкого поліського села. Тут вона і народилася, тут минуло її дитинство, тут, напевно, і віку доживатиме свого. Батька свого вона не знає. Вже мала сім літ, коли мати вийшла заміж і поїхала з чоловіком заробляти гроші, як казала бабуся, на кінець світу. Можливо, доля склалася б по-іншому, якби там вона залишилася, але вже за два роки мати її повернула в село до бабусі, де її чекала непроста жіноча доля
– Боже! Як наше життя може повернутися, ми навіть ніколи і гадки не маємо,
Ми з чоловіком і дітьми знімаємо квартиру, нам ніхто не допомагає. Якось я не витримала і сама запропонувала мамі з’їхатися з бабусею. Але отримала категоричну відмову. До себе вона нас теж не кличе. Як так можна, хоч би про внуків подумала
Мені 24 роки. Заміж я вийшла в 20 років, зараз у мене двоє дітей:
Пів року минуло, як моя донька вийшла заміж. Відтоді з батьком ми Галини не бачили. До нас вони приїжджати не хочуть. Якось я натякнула, що ми самі можемо приїхати до них, а донька сказала, що її свекри дуже порядні та виховані люди. Вони не зрозуміють, що ми з села приїхали до них без запрошення, а запрошувати нас ніхто не спішив. Донька телефонує дуже рідко, багато розповідає про свекруху. Лише тепер я зрозуміла, яка доля чекає на нас з чоловіком в селі
Багато чую від знайомих жінок різних не дуже приємних історій про те, як їм
«Перша невістка була золото, шкодую, що розлучила їх» – сказала нашим знайомим моя колишня свекруха. Заради сина я захотіла поїхати до них, вони вже в роках, свекру 80, і свекрусі під 80. Мені їх щиро шкода, і в глибині душі я їх давним-давно пробачила, але син не захотів їх бачити
Я розлучена уже 18 років і розлучила мене з чоловіком свекруха. Сина я виховала
В селі мене люди засуджують, сміються з мене за спиною. Але по-іншому я жити не можу, така доля моя. Зараз мої батьки зовсім старенькі, але хочуть тримати і город, і господарство, хоча обходжу все я сам. Сестра моя приїжджає лише на великі свята. Привозить ковбаси, цукерки. Як же батьки їй радіють. Віддають їй складені з пенсії гроші, щоб я не знав, бо “то донька, їй треба”. Надя їде додому. Чекати її аж на Різдво чи Великдень. А щоранку батько й мати кличуть мене, щоб порався в них по господарству, допомагав їм в усьому, бо я – син
Можливо люди мене в селі засуджують, сміються за плечима, але такий у мене характер,
Я мала не лише допомагати з дітьми, але ще й їсти готувати. Невістка мені на кухні не допомагала, а мою їжу постійно критикувала – котлети пересмажені, борщ жирний, салат недосолений. Звичайно, я себе зараз картаю, що треба було промовчати невістці, але коли вона почала мені говорити все, що вона думає про мене, я теж їй відповіла. В результаті, вона мені показала на двері, а син її підтримав і підтвердив при цьому її слова, що онуків ми більше не побачимо
Іван у нас єдиний син, ми з чоловіком всю душу вклали в нього. Дали
Живу я у старій хатині край села. Донечці моїй 42, живуть з чоловіком у місті. Донька моя не бідує, має дві квартири, по машині з чоловіком. Марія мене доглядає всі ці роки. А у сина мого важка доля. Спочатку пішов у зяті, все вкладав у обійстя тещі, а тій щось не сподобалося, виставила його з одною торбою. Потім син довго на заробітках був, повернувся без копійки. Привіз якусь бідову дівчинину. Сказав, що буде мені за невістку. Тоді я сказала Марії, що хочу їм хату віддати, відтоді донька у мене не була ні разу
Я живу в селі. Є у мене двоє діток: син та донька. У доньки
Анна була першою красунею, тому не захотіла зі мною зустрічатися, і я одружився з іншою. Через 20 років я випадково зустрів її на вулиці, виявляється, заміж вона так і не вийшла. Мені навіть стало її шкода. Не знаю, чи змогли б ми стати щасливими разом, швидше за все, що ні. Виникає питання, а чи взагалі, красиві дівчата можуть стати щасливими
В понеділок, по дорозі на роботу, я зустрів на вулиці однокласницю. У школі це

You cannot copy content of this page