fbpx
Життєві історії
Живу я у старій хатині край села. Донечці моїй 42, живуть з чоловіком у місті. Донька моя не бідує, має дві квартири, по машині з чоловіком. Марія мене доглядає всі ці роки. А у сина мого важка доля. Спочатку пішов у зяті, все вкладав у обійстя тещі, а тій щось не сподобалося, виставила його з одною торбою. Потім син довго на заробітках був, повернувся без копійки. Привіз якусь бідову дівчинину. Сказав, що буде мені за невістку. Тоді я сказала Марії, що хочу їм хату віддати, відтоді донька у мене не була ні разу

Я живу в селі. Є у мене двоє діток: син та донька. У доньки вже є сім’я, у неї багатий чоловік, живуть вони у місті.

Донечка Марія, якій зараз 42 роки дуже добра у мене дитина. Вона часто приїжджає до мене зі своїм чоловіком, майже щовихідних. Прибирає мені в хаті, готує різні смаколики, адже мене давно ноги підводять, вже й город свій сама обробити не можу. Чоловік її Михайлик, як я називаю його багато років, усе мені робить. Підмітає на подвір’ї, рубає дрова, а нещодавно і воду мені в хату провів. навіть не знаю, щоб я робила без їх допомоги.

Марія з чоловіком живуть небідно. Мають дві квартири, автомобіль у кожного є. Старший син Марії вже сам на себе заробляє. вони часто їздять відпочивати за кордон.

А у мого сина доля зовсім не склалася, зараз йому 38 і мені дуже за нього болить душа. Олексій дуже рано покинув дім. У нього був характер важкий, він ніколи не слухався моїх порад. Одружився і пішов в зяті. Всі гроші вкладав в обійстя тещі, а потім у них там щось не склалося, навіть не знаю, хто в тому винен, але теща виставила мого сина з однією сумкою за ворота. Потім Олексій довго працював на заробітках, але толку не мав з того. Не зібраний він якийсь, не серйозний, ту копійку відкласти не може. Але ж він – дитина моя, турбуюся я за нього.

Приїхав з тих заробітків з порожніми кишенями, привіз якусь дівчинину бідову з сусіднього села. проситься жити до мене.

На минулих вихідних, коли Марія приїхала, я сказала доньці, що може перепишу хатину свою на сина, вона у мене маленька зовсім, не якійсь там хороми. Нехай одружується з тією дівчининою та й живуть біля мене. Він же син мій, турбуюся за його непросту долю. А Марія аж в лиці змінилася. Сказала, щоб на наступні вихідні я її не чекала.

Відтоді донька ще не приїжджала ні разу. Але ж у неї все є, я не думала, що це її так образить. Хіба їй потрібна ця стара хата? А у сина свій куток би був, господарство тримали б з дружиною, та й Марії легше було б, невістка мені б щось допомогла. Я всім хотіла, як краще, а якось недобре вийшло. Тепер моя душа не на місці, навіть що робити не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне.

facebook