Після 15 років шлюбу, Дмитро став пізно повертатися додому. Весь вечір ходив невеселим, довго розмовляв з кимось по телефону на балконі, закривши двері. Міг, навіть не вечерявши, лягати спати, поки я вкладала дітей. До шлюбу я була дуже красивою жінкою, тому Дмитро був дуже щасливим, коли я погодилася вийти за нього заміж, пишався дуже. А зараз у нас все інакше, і я знаю до чого все йде
З Дмитром ми прожили у шлюбі вже 15 років. Дмитро дуже кохав мене. Молодою
Теща не без користі для себе хоче прилаштувати у нас свою сестру. Справа в тому, що тітка недавно розлучилася і їй немає де жити. А щоб вона не претендувала на частку в батьківському будинку, в якому зараз живе мама дружини, теща знайшла вихід – поселити її у нас
У мене чудова дружина, живемо ми з нею доволі добре. Ми обоє родом з
Бабусі давно не стало, Зоряна в село вона більше не їздила, щоб не згадувати минуле. Донечка підросла, скоро 10 років буде. Рідний батько жодного разу її не бачив, відтоді, як зрадив Зоряну і одружився з іншою. Коли Андрій Іванович, директор фірми, 35-ний неодружений, заможний і перспективний чоловік з усіх жінок на фірмі вибрав Зоряну і запропонував їй заміж, вся фірма смакувала цю новину ще довго
Коли бабуся Зоряни ще була жива, не раз просила: «Ходи, донечко, зі мною до
Син з невісткою після весілля стали жити у нас, в двокімнатній квартирі. Минав час, у нас народився онук. Дітям стало тісно. Ольга мені постійно натякала, що усім тут мало місця і я думала, що діти хочуть купити собі квартиру і жити окремо, але вони попросили, щоб ми з’їхали на дачу. Ми не могли відмовити єдиному сину і переселилися на дачу, думали тимчасово і діти нас на зиму заберуть. Але вони швидко забули про нас, тепер з ними живе теща Романа
В мене з чоловіком є ​​єдиний син – Роман. 15 років тому він одружився
Зараз мені 35 років, а чоловік сказав, що я вже виглядаю на всі 50. Якось Микола мені мовив: “Фарбуйся хоча б вдома, для мене!” Чоловікові не подобається, що я ходжу в домашньому халаті. А що мені в вечірній сукні ходити? У мене ж діти. Він не розуміє, каже, що інші жінки теж гуляють з коляскою, виглядають гарно: нафарбовані, доглянуті, з зачіскою. Ну так може вони не втомлюються, і грошей у них на косметику багато, хай собі гуляють. А перед Новим роком побачила фото чоловіка з колежанками на корпоративі. Вони такі гарні стрункі і він такий щасливий
Зараз мені 35 років, а чоловік сказав, що я вже виглядаю на всі 50.
Коли мама чоловіка потрапила в стаціонар, я старанно готувала їжу, і в контейнерах, щоб було ще тепленьке, і везла їй. Але Ларисі Петрівні все не подобалося: то ледве тепле, то вона зовсім не те хотіла, то солі мало. Я вважала своїм обов’язком їй допомагати, поки сама не опинилася в подібній ситуації, але до мене ніхто не прийшов
– Це ж не мало, три роки ми разом прожили, – каже Галина, –
З Ганною ми жили 17 років в хаті, яка мені дісталася від моїх батьків. Жили не погано, а потім дружина з жінками з роботи поїхала в Італію, сказала, що це не на довго. Спочатку збирала гроші доньці на навчання, потім на весілля, тепер на квартиру. Я постійно просив її залишитися в Україні, та дружина й слухати не хотіла. Коли вона поверталася в село, вони з донькою щодня їздили в місто, відпочивали, купували дорогий одяг, влітку їхали на море. А потім я зустрів Валентину, дуже хорошу жінку. Якось ввечері набрав Ганну, сказав, що подаю на розлучення, маю іншу господиню. А вранці на порозі вже стояла донька, у неї було завдання від мами
З Ганною ми жили 17 років в хаті, яка мені дісталася від моїх батьків.
В неділю син з невісткою прийшли в гості і почали натякати на те, що пора їм спадщину віддавати. А я відразу їм сказала, що краще квартиру продам, ніж їм віддам. Вони дорослі, нехай самі заробляють. Коли вони вже виходили від мене, син мені сказав: – Мамо, ми від тебе такого не чекали. Для тебе квартира важливіша за рідного сина і онуків. А я кажу: – Сину, я ж тебе попереджала – на спадок не розраховуй
Не розумію я свого сина і невістку. Все життя вони знімають квартиру. Відколи одружилися,
Мамин рідний брат – мій дядько Степан, вже багато років, як залишився без дружини, є у нього син. Влітку він привів невістку в хату, сказав, що будуть грати весілля. Дядько вже на пенсії, грошей, особливо, відкладених не було. Тоді він вирішив, що оформить зараз хату на сина, зробить дарчу, це й буде подарунок. Щоб молоді могли спокійно жити, робити ремонти і вже сьогодні знали, що це їх обійстя. Я з мамою довго вмовляли її брата не робити цього, але марно. Наступного дня дядько пішов до нотаріуса. А через годину вже повернувся якийсь дивний, дорогою зайшов до нас і попросив маму позичити гроші
Мамин рідний брат – мій дядько Степан, вже багато років, як залишився без дружини.
Моя мама не хотіла мене відпускати в село до Михайла. До того ж, їй не подобалося, що я буду виховувати чужу дитину. Я вийшла заміж, дівчинка мене почала називати мамою. Я навчилася робити все: городи полоти, картоплю копати, за курми і свинями доглядати. Але прийомна донька коли виросла, цього не оцінила
Про те, що я не можу мати дітей, я дізналася ще в юності. Я

You cannot copy content of this page