З Дмитром ми прожили у шлюбі вже 15 років.
Дмитро дуже кохав мене. Молодою я була гарною та стрункою дівчиною. Він був найщасливішим чоловіком у світі, коли я погодилася вийти за нього заміж.
Молодими ми жили цікавіше: часто ходили в гості до друзів та рідних, запрошували їх до себе.
Потім у нас одне за одним з’явилося двоє діток: синочок і донечка.
Нам обом було непросто, але у житті Дмитра змінилося щось мало, він, як раніше з ранку до ночі сидів на роботі, часто вечорами спілкувався з колегами, а на вихідні просив відпустити його відпочити з друзями. А я постійно сиділа в дома з малими дітьми, єдине, що на вулицю гуляти лише ходила.
З кожним роком я все більше поринала в домашнє життя, мало що мене захоплювало. Кожного дня одне і теж. Дмитро якось поступово став віддалятися від мене. Говорив, що я не вмію радіти життю, адже у нас все добре. А йому сидіти в дома зовсім не хочеться, коли я постійно лише скаржусь на все.
Потім діти пішли до школи, роки минали, але особливо нічого не змінювалося, мене щодня чекала уся одноманітна домашня робота, школа, уроки, гуртки. Я розумію, що можливо, роблю щось не так, адже інші жінки і заробляють добре і на авто власних їздять, а я в тому побуті багато років сиджу, а на себе ні хвилини вільного часу немаю.
Останнім часом Дмитро приходить додому без настрою зовсім, може й не вечеряти. З кимось довго говорить по телефону на балконі, закривши двері, а потім йде спати.
Я інколи думаю, що в нього є інша і це мене постійно засмучує, але я не можу наважитися поговорити з ним про це, бо боюся почути, що це правда. Не хочу, щоб Дмитро залишив мене. Як зберегти сім’ю і зробити наше життя щасливим?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
