Мамин рідний брат – мій дядько Степан, вже багато років, як залишився без дружини. Тітка Ярина була хорошою людиною, але, на жаль пішла рано.
У дядька Степана є син. Влітку він привів невістку в хату, сказав, що будуть грати весілля. Дядько вже на пенсії, грошей, особливо, відкладених не було. Одним словом, до того, що син одружиться, він був не готовий.
Мамин брат – дуже добрий чоловік і йому було не зручно, що нічого не може подарувати синові. Тоді він вирішив, що оформить зараз хату на сина, зробить дарчу, це й буде подарунок. Щоб молоді могли спокійно жити, робити ремонти і вже сьогодні знали, що це їх обійстя.
Я з мамою довго вмовляли її брата не робити цього, адже син і так у нього один і все, що дядько Степан має, після того, як його не стане, залишиться синові. Мама говорила, що позичить йому гроші, їх він і подарує на весілля, а віддаватиме частинами, коли зможе.
Але самі розумієте, стареньку людину переконати непросто, особливо, що стосується дітей. І вже наступного дня він пішов до нотаріуса.
А через годину вже повернувся, дорогою зайшов до мами. Став просити, щоб таки позичила гроші, він передумав.
Виявляється нотаріус запитав старенького, чи є в нього на подвір’ї хлів, чи гараж. Якщо є, то щоб він зробив там, поки ще може, віконечко, бо життя може скластися так, що він там проведе свою старість. І нотаріус розповів дядьку Степану приклади з життя.
Ми з мамою дуже здивувалися, що чужа людина так швидко переконала її брата, а нас він зовсім слухатися не хотів.
Мама братові таки позичила гроші, як і обіцяла. Віримо, що вони гарно житимуть з сином та невісткою в одній хаті, але мама тепер буде спокійна за брата, що в нього є своє житло на старості років.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – wikiwand.
