В мене з чоловіком є єдиний син – Роман. 15 років тому він одружився з Ольгою. Жити стали молоді у нас, квартира у нас невелика, звичайно, двокімнатна, син у нас один. Природно, що після нас квартира йому залишиться все одно. У дружини нашого сина Романа є молодший брат, батьки хороші люди. Жили ми мирно, я сама по собі людина спокійна, маю хорошу вдачу.
Намагаюся згладжувати усі нерівні кути зважено та спокійно, тільки б не сперечалися в сім’ї, аби дітям добре жилося.
Згодом народився наш онучок, Сергійко. Ми з чоловіком душі в ньому не чули, дуже любили його. І якось, несподівано, невістка стала мені говорити про те, що нам вже тісно усім, онук підросте і йому своя кімната потрібна буде.
Ми з чоловіком відразу подумали, що діти натякають на те, що скоро з’їдуть від нас, що хочуть собі житло купити, або взяти в кредит. Але ми помилилися.
Ольга хоче, щоб ми з чоловіком покинули власну квартиру. А головне, що Роман підтримує свою дружину у цьому. Такого ми з батьком не очікували, ми дуже здивовані були. Ще довго ходили самі не свої.
Діти згодом стали просити, щоб ми перебралися на дачу, а ми не могли відмовити їм, бо все ж таки один єдиний син у нас.
Ми переїхали з чоловіком. Думали тимчасово, а на зиму діти заберуть нас назад. А потім дізналися, що до них приїхала сваха, вона зараз живе у нашій квартирі. Ольга попросила свою маму, щоб сиділа з онуком, бо не хоче, щоб дитина в садочок ходила, бо він недужає часто. До школи сидітиме вдома.
Чоловік мені сказав, що так бути немає, збирає сумки і хоче повернутися зі мною додому. А я не знаю, як мені про це сказати синові.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – express-k.
