fbpx
Десь 11 років тому донька Людмили Дмитрівни вийшла заміж. Спочатку вони з чоловіком орендували однокімнатну квартиру, потім двокімнатну, а зараз орендують трикімнатну. Мама якось спробувала поговорити з донькою, щоб вони відкладали гроші на своє власне житло, а потім засмутилася. Виходить, донька з зятем навіть не думають своє житло купувати, адже коли її не стане, то її квартира залишиться їм
– Звичайно, що я пробувала і говорити, і переконувати, і вмовляти іноді, але толку
Я завжди хотіла жити окремо від батьків, адже всі розуміють, що якщо дві сім’ї в хаті, то ладу ніколи не буде. Та вийшло не так, як я мріяла. У моєму житті склалося так, що я доглядаю свою свекруху вже 8 років, хоча в неї є ще рідна донька, яка живе в місті. Останнього разу, коли вона приїжджала до нас в село, то мати чоловіка стала гірше ставитися до мене і говорить про продаж хати. Виходить, що доглядатиму її я, а більша частина будинку дістанеться її доньці
Я завжди хотіла жити окремо від батьків, адже всі розуміють, що якщо дві сім’ї
Я вперше вийшла заміж в 44 роки. Михайло старший за мене на 17 років. Він вже був розлучений, мав доньку, але вона вже була дорослою, мала свою сім’ю і жила своїм життям. Ми одружилися, розміняли свої дві однокімнатні квартири на одну трикімнатну. Хоч ми вже були немолоді, але жили добре, а потім про мого чоловіка, свого батька, згадала його донька
От скажу щиро, що я дуже не люблю всі ці такі гарні вислови, типу:
Тетяну залишив чоловік і вона повернулася з сином до мами. Влаштувалася в бібліотеку, де платили копійки. Ледь на хліб вистачало. А потім Тетяна зустріла Остапа, дуже багатого чоловіка: в нього свій бізнес, домробітниця, квартира, авто. Остам покликав Таню заміж, але сказав, щоб син її залишився жити в бабусі. Він їм на все даватиме гроші, вони не матимуть потреби ні в чому. Тетяна порадилася з мамою, вийшла заміж, поїхала жити до чоловіка. Тамара Вікторівна об’їздила з онуком усі курорти, моря, зять навіть ремонт зробив в її квартирі, поставив бойлер, поки вони відпочивали в Туреччині. Жінка з онуком гарно одягалися, стали краще харчуватися. А потім Тамара Вікторівна покликала свою доньку в гості і стала просити Тетяну, щоб та вмовила чоловіка забрати її сина до себе
– Так і сказала мені моя рідна донька, що в бідності вона вже пожила
Трохи більше року тому чоловікові Олени, несподівано, дісталася земельна ділянка в селі. Недалеко, в сусідньому районі, де свекри живуть. На ділянці був старий будиночок, двоюрідна тітка свекрухи там жила свого часу. І чоловік Олени вирішив будуватися там, щоб на старість з міста перебратися з дружиною в ту хату. Як тільки у чоловіка Олени з’являється вільний день, він їде в село і всі гроші витрачає на будівництво. Олена вже стала на всьому економити, грошей на життя не вистачає, а згодом виявилося, що все це оформлено на свекруху
– Ні, житло у нас є, звичайно, – говорить Олена, – нехай моє, але
Чоловік поїхав на заробітки в місто, та там і залишився. Знайшов собі нову дружину, а Олену залишив одну з трьома дітьми. Допомагав грошима, але не приїхав жодного разу. Олена постійно працювала, вдень у магазині, а ввечері допізна, на своєму городі. Добре, що хоч діти виросли помічниками, у всьому матері допомагали. А якось прийшов до Олени свататися місцевий вдівець і вона відповіла йому згодою. Діти прийняли Івана Михайловича добре. Були раді за матір. Та й всі в селі були за них раді, бо щастя – воно людям дуже потрібне
Олена працювала продавцем в місцевому магазині. Життя навчило її самій давати у всьому раду.
Якось Людмилі Василінві невістка принесла свої речі, в яких вже ходила. – Злато, – звернулася вона до дружини сина, – я, звичайно, скромно живу, але не до такої міри, щоб за тобою доношувати твої старі речі. Що ж ти мамі своїй нові речі купуєш, а мені старі несеш? Невістка образилася, мішок з речами забрала. А син після цього мамі подзвонив: – У тещі розмір інший, вона б і рада речі взяти, та не зможе їх одягти на себе. – Раз речі не бере – значить не так вже й погано живе, – сказала Злата. – Не будемо їй допомагати
– Ось я, якщо щиро казати, не так вже потребую, – каже Людмила Василівна,
Десь місяць тому, з номера Сергія мені зателефонувала його мама, з якою я не була знайома. Вона запросила мене до себе на день народження, який повинен був відбутися через кілька днів. З Сергієм я планувала пов’язати своє життя, тому, купивши подарунок, я пішла на ювілей своєї майбутньої свекрухи. Але там на мене чекав сюрприз – рідна сестра мого колишнього чоловіка тепер знову стала моєю родичкою
Коли я виходила заміж, то не думала, що так швидко розлучуся. З чоловіком ми
Марія – моя сусідка, яка живе через два будинки від мене. Ми з чоловіком завжди косимо траву біля нашого будинку косаркою. А тут у чоловік трохи занедужав, не міг він виконувати роботу. Марія цікавилася, коли ми наведемо порядок за двором. А зранку вона взяла серп і скосила всю траву, навіть згребла її на купки. Поставила в незручне становище. Відтоді мій чоловік косить все підряд
Марія – моя сусідка, яка живе через два будинки від мене. Їй 58 років.
Марта розлучилася з чоловіком і щоб дати собі раду, навіть квартири прибирає. У неї є рідний брат – бізнесмен, у нього своя велика фірма, їздить на дорогому авто, живе з сім’єю у великій трикімнатній квартирі. Відпочивають постійно за кордоном. Одним словом, живуть добре, але при цьому про те, щоб хоч трохи допомогти Марті, і мови немає
– Як Марта після розлучення собі раду дає, важко сказати! – розповідає про подругу

You cannot copy content of this page