fbpx
Життєві історії
Я завжди хотіла жити окремо від батьків, адже всі розуміють, що якщо дві сім’ї в хаті, то ладу ніколи не буде. Та вийшло не так, як я мріяла. У моєму житті склалося так, що я доглядаю свою свекруху вже 8 років, хоча в неї є ще рідна донька, яка живе в місті. Останнього разу, коли вона приїжджала до нас в село, то мати чоловіка стала гірше ставитися до мене і говорить про продаж хати. Виходить, що доглядатиму її я, а більша частина будинку дістанеться її доньці

Я завжди хотіла жити окремо від батьків, адже всі розуміють, що якщо дві сім’ї в хаті, то ладу ніколи не буде. Та вийшло не так, як я мріяла.

Якось так склалося в моєму житті, що мені прийшлося доглядати за своєю власною свекрухою. Хоча Наталя Володимирівна і має ще дочку в місті, але вона з’являлася дуже рідко до матері.

Надія приїжджає на великі свята, розпаковує сумки з нехитрими гостинцями. Сестра брата завжди привозить ковбасу, сир, оселедці та різні солодощі для мами, нічого приготовленого своїми руками, все з магазину, щоб лишній раз не переробитися, нічого не готувати.

Вона чомусь викладає це все в її кімнаті своєї мами, щоб вона све бачила, перед нею, ніби звітує, а не в холодильник. Я, чесно кажучи, не розумію для чого вона це робить? Адже потім я усе збираю і відношу на кухню.

Першою справою Надія показує мамі свої фото з щасливого та безтурботного життя, на яких вона весь час посміхається.

У ці дні Наталя Володимирівна, ніби розцвітає, вона дуже рада бачити доньку, забуває про всі свої проблеми, що її хвилюють. І що саме цікаво, я вже давно помітила, ніколи не жаліється Надії на своє життя, не говорить, що її все турбує, що не може спати ночами. Лише зазиває мене до своєї кімнати, щоб я зробила їм чай для приємної бесіди.

Поки вони радіють своїй такій нечастій зустрічі, ми з чоловіком накриваємо стіл. На нього ставлю все, що готувала останні два дні.

Погостюючи день-два, Надія іде додому у місто. Мама з посмішкою її проводжає, дуже дякує, що знайшла час і її провідала.

Закривши двері, наступного разу Надія з’явиться в мами на порозі на Різдво чи Великдень. А так, лише інколи їй телефонує, запитує, що їла, яка погода і на тому все.

Як тільки донька виходить за двері, рушаючи додому, у моєї свекрухи чомусь постійно виникає безліч прохань до мене, вона швидко згадує, що недужа, просить сходити в аптеку, поміряти тиск, принести якісь їй речі та поміняти постіль.

До речі, моя свекруха дуже любить чистоту і дуже часто просить мене витерти пил, знайти їй чисті речі.

Я жінка сільська, у нас не прийнято сперечатися з ріднею, мене так мама вчила. Я мовчки виконую всі прохання свекрухи, хоча іноді образа є у мене на душі, якщо правду говорити.

Живемо ми в селі в її хаті. Будинок у неї великий просторий, не старенька хатина. Але гарний ремонт ми зробили з чоловіком лише за свої кошти.

Але найбільше я маю образу на те, що останнім часом, після останнього візиту Надії, мати мого чоловіка стала постійно говорити, що хату продасть, гроші розділить на трьох: на себе, мого чоловіка і доньку. Свої гроші вона віддасть доньці і поїде до неї в місто, Надія там доглядатиме матір.

Я, звичайно не проти, це справедливо, адже це її будинок і вона в ньому господиня. Але чому вона тоді зараз цього не робить, адже вона вже стара, сама робити нічого не може. Ми доглядаємо її вже майже 8 років. І зараз вона до доньки не збирається, живе з нами, і все роблю їй я.

Вийде так, що свекруху все життя доглядатиму я, а перед тим, як її не стане, донька швиденько забере її до себе і у неї залишаться мамині гроші.

Як знайти справедливість я не знаю, я доглядаю чужу жінку, наче малу дитину вже багато років, але цього ніхто не цінує. Ні поваги, ні подяки за ці роки я не побачила зовсім. Вона усім говорить, що ніхто за нею не доглядає, а дати їсти старій людині не так вже й важко. Але ж це не так, адже їй потрібно все випрати, змінити постіль, прасувати, все тримати в чистоті, витирати ледь не щодня пил, адже вона сама про це просить. Та й готувати їжу ще на одну лидину теж не так вже й просто. На харчування витрачаємося ми з чоловіком самі, ще платимо за газ, свекруха дає лише гроші на світло, всі решту витрат оплачуємо ми. Свою пенсію вона постійно відкладає, куди йдуть ті гроші я не знаю, напевно доньці, адже вона нам ніколи й сотні гривень не дала.

Я навіть не знаю, що тепер робити. Виходить доглядаємо її ми, а більша частина її хати дістанеться Надії. Що нам варто робити, щоб знайти вихід з цієї ситуації?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – garna.

You cannot copy content of this page