Наша, українська паляниця. Смачний рецепт.
Я не смажу на пательні, а печу у духовці. Смак інший за ту, що смажиться.
Інгредієнти:
250 г кефіру;
350 – 370 г борошна;
1 ч. л соди;
0,5 ч. л. солі;
1 ч. л. цукру.
Приготування:
В миску пересіюємо борошно + сіль + цукор + соду. Все ретельно перемішати.
Беремо іншу миску і вливаємо кефір (кисле молоко).Тоді додаємо всю борошняну суміш і замішуємо тісто. (Сода додається у борошно!).
Якщо потрібно, то притрушуємо стільницю борошном. Тісто має бути м’яке і липнути трішки до рук. Обов’язково залишаємо на столі, прикривши мискою, на 35-40хв. Тісто набере своєї консистенції і буде легко з ним працювати.
Далі ділимо на 4-5 частинок. (Я ділю на 4).
Робимо колобочки, притрушуємо злегка борошном і розплескуємо пальцями. Але не тонко, десь 1-1,5 см.
Обов’язково потрібно поколоти всі палянички, щоб рівномірно пропікалися.
Кладемо на деко і печемо при 180 градусів десь 20 хвилин щоб були рум’яні.
М’якенькі, рівномірно пропечені і чомусь завжди мені пахнуть медом! Ну дуже смачні!
Рецепт – Olga Mordovina.
Джерело – Рецепти Смаколик.юа.
Фото – Olga Mordovina.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі